В Житомирській області виникла парадоксальна ситуація стосовно вирішення проблем породжених наслідками чорнобиля.
Хоча після аварії на ЧАЕС минуло 26 років, ще не все вирішено відповідно до закону про статус постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи. А так, як вирішити всі проблеми в чорнобильській зоні неможливо, то сам по собі закон недосконалий. Тому в головах деяких керівників області визріла геніальна задумка перетворити чорнобильську зону в зону туризму.
Яким чином це здійснити на практиці ніхто не знає. Тому щоб хоча б якийсь спосіб такої трактовки мав вагу, прихильники чорнобильського туристу звернулись за допомогою до Інституту стратегічних досліджень.
Стратеги інституту як люди вчені і поважні розпочали з досліджень щоб визначити причини демографічної недостатності в населених пунктах обов’язкового відселення. Результати досліджень призвели до епохального відкриття, масштаби якого наука, продовж двох тисячоліть не знала.
Що це за відкриття? І в чому його геніальність? Відповідь однозначна – в простоті. Дивлячись на проблему, стратеги побачили, що в населених пунктах зони на більшості житлових будинків немає дахів. Тому люди в цих помешканнях не живуть. Дехто може не погодитись з автором стосовно епохальності і масштабності цього відкриття-висновків київських стратегів-концептуалів. Проте, коли уявити, що в усіх трьох чорнобильських зонах не розібрані дахи на свинарники, корівники і т.д. – то хіба це не масштаби.
Зазначу, що стратеги прийшли до висновку, що окрім туризму в чорнобильських зонах треба стимулювати розвиток економіки шляхом залучення інвестицій. Але ніхто не знає звідки ці інвестиції будуть надходить. Тому, коли голова житомирської адміністрації Сергій Рижук збирає керівників міст та районів і стверджує що туризм в зоні необхідний «тільки не заважайте нам працювати», то виникає питання: «А з ким працювати?».
Зони пустують, а якщо населення і є, то воно пожинає наслідки Чорнобильської катастрофи. Серед постраждалих велика кількість інвалідів та ще більша кількість псевдоінвалідів і псевдоліквідаторів, які об’їдаючи держбюджет, мають настільки міцне здоров’я, що в друзки ламають металеву огорожу Верховної Ради. Тому Сергію Рижуку, з поглядами якого, в принципі можна погодитись, треба починати не з туризму, а з виявлення і паспортизації так званих інвалідів і ліквідаторів з метою їх абсолютної ліквідації. І допомогти в цьому, можливо, зможе Інститут стратегічних досліджень.
Якщо цього не буде зроблено, то інвестиції зони будуть розкрадені, як розкрадається тими п’явками кошти держави. І тоді вже чорнобильська зона перетвориться в пустелю з оазисами кладовищ і цвинтарів, на яких між могилами будуть тинятись туристи зі всього світу. Про це, до речі, Сергію Рижуку в Народичах сказав голова Коростенської міської організації партії «Об’єнані ліві і селяни» Віталій Юшкевич (хоча позиція представника цієї партії не спрямована на протистояння).
У концепції Рижука, і в певному способі трактування підходів щодо вирішення чорнобильської проблеми Інститутом стратегічних досліджень є раціональні зерна. Тільки починати треба не з низького рівня радіації, а з рівня людської совісті, яка втрачена більшістю населення північних районів, завдяки, знову ж таки, недосконалості чорнобильського закону. Адже, якщо в країні кульгає закон, кульгавою стає і мораль народу цієї країни.
Степан Тартак