7-го квітня 2012 року на Благовіщення відомий житомирський художник Юрій Дубінін відсвяткував 50-річний ювілей і відкрив приурочену до цієї визначної життєвої дати персональну виставку.
Художник з дитинства мріяв стати космонавтом. Його і Юрієм то назвали теж не випадково. Він народився в 1962-році – через рік після того, як Гагарін здійснив свій відомий політ. Тоді хлопчиків називали Юріями і ера космонавтики була у своєму зеніті. Маленький Юра марив небом. Як писав Коельо, якщо людина всією душею чогось бажає, Всесвіт приходить їй на допомогу і здійснює її мрію. Космонавтом Юрій не став. Мрії дитинства втілилися у тому, що Дубінін потрапив на службу до ракетних військ СРСР. Перше місце служби – північний полігон в Плесецьку Архангельської області.
4 музеї в житті Дубініна
Там він побачив зсередини всю міць військової ракетної «машини» колишнього СРСР, яка крім наукових цілей – підкорення мирного космосу, була по суті смертоносною зброєю, інструментом для вбивства та залякування людей на землі. Перебуваючи на службі Юрій Дубінін працював у мирному напрямку – йому, як молодому художнику, було доручено оформлювати музей ракетний військ.
З Плесецька Юрія переводять в підмосковне Одінцово – в генштаб ракетних військ. Там починали будувати всесоюзний музей ракетних військ. Юрій створював величезні художні композиції (наприклад, одна з діарам була 18 метрів у довжину, 5 у висоту), які демонстрували усю міць і потужність ракетних військ СРСР.
Після «дембеля» Юрій ще два роки працював у цьому музеї – завершував роботу над композиціями. Паралельно готувався до вступу в Московський художній інститут імені В. Сурікова. Згодом після вступу його чекав третій музей – Юрієві запропонували оформлювати, реконструйовувати музей Академії ракетних військ у Москві.
Зрозуміло, що Дубінін і до сьогодні зберіг дружні стосунки з офіцерами-ракетниками, має добрих друзів-військових по всьому колишньому СРСР. Він чи не найбільш фаховий художник саме у створенні композицій для музеїв ракетних військ, космонавтики, авіації.
Зараз Юрій застосовує свій життєвий досвід і отримані у молодості знання на благо рідного Житомира. Йому запропонували і він погодився працювати над проектом експозиції «Україна і Космос», яка створюється у нашому Музеї Космонавтики.
Переосмислення
Відійти від мілітаризму у творчому світобаченні Юрієві, за іронією долі, допомогли друзі-військові. На останньому курсі інституту молодого художника взяли з собою в гірську туристично-альпіністську пішохідну подорож горами Кавказу. Та краса, яку він там побачив на висоті 3000 метрів, була втілена у 5-ти прекрасних офортах (графічних листах). «Горы – жизнь моя!» – таку назву мала дипломна робота Юрія Дубініна, яку він з успіхом захистив.
Місяць життя у горах, злиття з природою у її довершеності, не могло не вплинути на світогляд художника. Дубінін, який до цього малював для музеїв націлені у небо ракети, зрозумів, що Життя – не у руйнуванні, не у зброї, не у залякуванні живих істот з інших країн світу своєю військовою потугою, а у доброті до ближнього, любові до світу, цінуванні маленьких життєвих радостей, якими нас щедро наділяє Творець.
«Все наше життя – маленькі людські радощі», – цей вислів став лейтмотивом його подальшої творчості.
“Чашка кави”. Її запах. Смак
Маленька радість. Але вона запам’ятовується. Вона приємна. Хвилююча. Хіба вона не варта стати втіленням на полотні художника?
Квіти. Дивитися на них – задоволення
Маленька радість, але ж яка вона приємна і наскільки складно переоцінити її важливість у житті людини! Адже ми ж не кіборги, у нас є душі, емоційний стан нами часто керує…
Античні мотиви. Вони займають важливе місце у творчості Дубініна
Художник каже, що це вічна тема, та й для України – не чужа. Південь нинішньої України зберіг сліди Античної цивілізації. Вся сучасна європейська культура тісно пов’язана з античністю. Юрій Дубінін звертається до античних мотивів як у ліричних жіночих образах, так і в дещо іронічних чоловічих. Його твори сповнені динамізму за рахунок гри напівтонів, нюансів співзвучності кольорів та цікавого композиційного рішення. А у деяких з них можна почути справжню симфонію вітру з далекої і чимось спорідненої з нами-сучасними античності.
Звідки черпає Дубінін натхнення? Як же не запитати це? Каже, що як затятого гірського туриста його тягне у гори. Щороку Дубінін навідується в Крим.
Там від Євпаторії до Керчі дуже багато місць, які можуть надихнути на рік вперед
Це і прекрасні кримські гори і місця, в яких збереглися сліди античної цивілізації, яка мала тут свої колонії
Є одна річ, яка надихає Дубініна. Коли настає творчий ступор – він сідає на велосипед і відправляється з вудками на рибалку. Каже, ніщо так не чистить «дах», як перебування наодинці з природою, у місцях, де не чутно шуму машин і взагалі цивілізації, як такої нема. Та ще й азарт неабиякий у цій справі зараз пішов. Хто кого пошиє у дурні: рибалка рибу, чи риба рибалку? Ось у чому питання! Риба зараз пішла дуже хитра, – ділиться спостереженнями Дубінін. – Її зараз мало і вона проявляє неабияку обережність.
Вдала риболовля
А ще Юрій Дубінін не малює людей з натури. Натурщиць у свою майстерню не водить. Каже, що з цим дуже багато клопотів, та й затратно воно. Отримані у художньому інституті академічні знання, талант, даний Всевишнім, дозволяють йому малювати, керуючись лише уявою та пам’яттю. Каже, може їдучи в житомирському тролейбусі, побачити цікаву людину, запам’ятати її риси. В майстерні по пам’яті перенести їх на ескіз і все – жодної натури. Лише уява і пам’ять.
Переглядаючи картини Дубініна Репортер Житомира не міг не поцікавитися ще одним моментом. Полотна хоч і без зайвої деталізації, проте сюжети настільки захоплюючі, що виникає питання: художник одразу бачить у своїй голові до найдрібніших деталей якою буде завершена картина, чи кидається на маленькому човникові у бурхливий потік творчості, не знаючи, до якого берега він його викине? Це як журналіст, який починає писати статтю і повністю віддаючись відчуттям, словам, думкам, які приходять до нього саме у цю мить, пише те, що потім сам з цікавістю читає, бо й сам не знає, що йому взбреде у голову наступної секунди і якою вийде завершена стаття.
Дубінін робить так: загальні сюжети продумує до кінця. Де він їх бере? З начитаної голови. В часи навчання він прочитав дуже багато книжок з культурології, філософії, історії. Знає традиції, вірування, легенди багатьох народів світу, впевнено орієнтується в часі і просторі. Зараз же він просто витягує з комори своїх знань те, що йому потрібно для написання нової картини.
Отож, ми вже знаємо, загальний сюжет він продумує до кінця. А ось над нюансами працює вже у процесі створення картини. Так не виходить, щоб одразу сів і все намалював. Сьогодні побачив одне, завтра інше, переніс це все на ескіз, потім на «чистову» картину.
Над картиною «Алегорія» Дубінін працював цілий рік. Але результат того вартий
Ну а як же пресловутий жіночий фактор у натхненні художника? Для Юрія Дубініна він – інструмент для творчості. Каже, що для кожного нормального чоловіка бажано отримувати позитивні емоції від спілкування з жінками. Еротичні мотиви у його картинах присутні, але вони завуальовані. Зрозуміло, навіть мова не йде про змалювання оголеного тіла виключно заради його демонстрації. Певна оголеність має сенс. Вона щось означає. Давньогрецька культура – там всі були оголені. Там був справжній культ краси оголеного людського тіла. І це не було вульгарно. Тому що рівень культури був високим.
Зараз йде тенденція до закривання тіла. Дехто у верхах влади героїчно бореться за чистоту суспільної моралі. Дубінін переконаний, що це робиться не від великої освіченості «борців».
А взагалі він каже, що у Житомирі жити та працювати художникові комфортно і спокійно. Умови для творчості прийнятні – простора майстерня на Театральній, багато знайомих людей, частина з яких – шанувальники його творчості, купують полотна.
Дубінін легко розстається з картинами. Він їх вважає своїми дітьми і гордиться ними, але каже що безглуздо і неправильно приростати до них – вони ж як діти… настає час і їх треба відпускати. Велике хвилювання – щоб їм була гарна доля, щоб у добрі руки вони потрапили, щоб оберігали їх у новій сім’ї, любили, раділи ним. «Картина має жити у інтер’єрах, приватних колекціях, музеях. Вона має приносити радість людям. У цьому її основна місія», – каже митець.
Сергій Фещенко
Репортер Житомира знайомить своїх читачів з творчістю Юрія Дубініна:
Мотив “Викрадення Європи” в інтерпритаціях Дубініна
“Мелодия мифического леса”
“Джерело”
“Охота на солнечных зайчиков”
“Афродита”
“Жива вода”
“Домовик”
“Укротительница”
“Адам і Єва”
“Бахус”
“Жемчужина”
“Нереида”
“Перлина”
“Морська баталія”
“Гра в чотири руки”
“Перший крок”
_____________________________________________
