5 місяців без води живуть кількасот мешканців села Троянів на Житомирщині.
Без водопостачання півсела опинилася через діряву трубу водогону. Бюджетних грошей на її ремонт не знайшла і порадила людям розв’язувати проблему власним коштом.
Впродовж 5-ти місяців по кілька разів на день Галина Щербенюк ходить до криниці. Взимку возила воду на санчатах, зараз носить пляшки у руках.
Галина Щербенюк: “А самому, а постірати, а зварити, а помити. Це все треба. Це разів три на день треба принести. Що я цими бутилками наношу? Принесу відро води і все”.
Централізоване водопостачаня у Троянові – задоволення не з дешевих – 10 гривень з одного члена родини, і стільки ж за кожного коня чи корову, що є в господарстві. Тож колонки на своїх подвір”ях встановила лише половина мешканців. Від січня – вони без води. Змушені ходити по сусідах, які мають криниці.
Зоя Максимчук, власниця криниці: “Якщо для нас одних, то в нас води хватає. А як вже сходяться всі брати, то виберуть, що й ми не можемо брати, бо вже получається така мутна, грязна вода”.
Заміну 150-ти метрів труби, під`єднаної до централізованої водомережі, сільські чиновники оцінили у 5 тисяч гривень. І ці витрати поклали на плечі мешканців.
Микола Білеуш, сільський голова: “Цих коштів, що люди платили, їх не вистачало для того, щоб покрити витрати за проплату електроенергії і за оту мінімальну заробітну плату, а заробітна плата оцим операторам, які качають, сьогодні становить 350 грн”.
Селяни цим рішенням довго обурювалися, мовляв, не мають таких грошей. Проте сяк-так на потрібну суму скинулися.
Людмила Добринська, представник ініціативної групи: “Я до них ходила збирати гроші. Звичайно, у мене серце кров’ю обливається. Прийти, сваритися: дай гроші”.
Троянівська влада обіцяла: візьметься до труби буквально за тиждень, як отримає гроші на руки. Від часу, як селяни передали зібрані кошти, минуло пів-місяця. Проте ремонт мережі так і не почали.
Оксана Трокоз, Володимир Жабровець, “5 канал”