Все почалось з того, що житомирянин знайшов паспорт громадянина України, в обкладинці якого знаходився ще й ідентифікаційний код.
Декілька місяців знайдені документи просто лежали в нього вдома, допоки чоловік не вигадав, як чужі документи зможуть стати йому в нагоді.
Оскільки зовні та за віком він був схожий на справжнього власника документів, кмітливий чоловік завітав до магазину побутової техніки, де обрав два сучасних мобільних телефони та картку пам’яті загальною вартістю понад 5000 гривень. Покупку він вирішив здійснювати, оформивши кредит.
Коли ж усі документи були оформлені від імені власника паспорту, чоловік хвацько підробив його підпис, і навіть сплатив перший внесок в сумі 500 гривень. Вийшовши з магазину з двома новенькими телефонами, чоловік просто продав їх перекупникові: виручені гроші поклав у кишеню, а про оформлений кредит, зрозуміло, одразу ж забув.
Через деякий час працівники банку виявили борг, а згодом встановили, що документи, подані для оформлення кредиту, є недійсними. За таких обставин банківські працівники звернулися до міліції.
За словами начальника Богунського РВ УМВС України в області Олега Марковського, завдання щодо розшуку боржника виявилось нелегким. Декілька років знадобилося міліціонерам, аби натрапити на слід шахрая. Коли ж до останнього все ж завітали правоохоронці, той одразу зрозумів, з якого приводу візит. Відтак, зізнався у скоєному та повідомив, що його давно мучило сумління.
За даними фактами було порушено кримінальну справу за ст. 190 (Шахрайство) та ст. 365 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.
Як інформує Наталія Тимчук, помічник начальника Богунського РВ УМВС в Житомирській області, суд, врахувавши щире каяття винуватця, повне визнання ним своєї вини, а також те, що він вперше порушив закон, має на утриманні малолітню дитину, прийняв рішення не призначати покарання, пов’язане з позбавленням волі. Вирок прозвучав так: обмеження волі на строк 3 з половиною роки зі звільненням від відбуття покарання за умови недопустимості вчинення нового злочину впродовж 2 років.