На сторінці Дмитра Гордона в Фейсбук знайшов світлину, на якій Дмитро – разом з легендарним патріархом російського шансону, 81-річним Михайлом Гульком. Згадав, як ми з Валерієм Городничим пробивались на інтерв’ю до Михайла Олександровича на початку 2010 року в Житомирі.
Тоді на запрошення Валерія Нужди Дядя Міша дав у нашому місті єдиний концерт в Україні. Він прилетів з Нью-Йорка провідати друзів.
Дорогою до Житомира співака чекали не зовсім приємні сюрпризи. Париж, де мав приземлитися гість з Нью-Йорка, не прийняв літак через погані погодні умови. Змушені були сісти в Лондоні, звідки дісталися до Москви. (Через виверження вулкану і заборони польотів у Києві літак посадити також не змогли). З Шереметьєво співак пересів на найближчий потяг «Москва-Жмеринка». Переповнений ностальгією за Батьківщиною, дядя Міша вже мріяв скуштувати рідного сала з борщиком під українську горілочку. Але виявилося, що в поїзді немає вагону-ресторану.
Там його зустріли житомирські друзі.
У літаку, незважаючи на негаразди, Михайло Олександрович вивчив дві пісні про Житомир, написаних емігрантом-житомирянин Семеном Грінбергом, який у середині 90-х емігрував. З Сьомою Грінбергом Гулько одного разу познайомився в одному з аеропортів. А тепер подарував житомирянам дві прем’єрні пісні про наше місто. Тоді йому було майже 80. Концерт дядя Міша відпрацював вживу, до того ж граючи на акордеоні, який йому подарували друзі-житомиряни.
Наступного дня після концерту ми зустріли Гулька на порозі еліт-клубу “Алір”. Спочатку поспілкувались з його дружиною, а потім – із самим Гульком. На моє прохання сфотографуватися, Михайло Олександрович сказав: “Конечно! Мы же тебя знаем – ты хороший человек”. Пізніше в одній з передач Гулько розповідав, як він свого часу пробирався в готель, аби побачити Висоцького. А я щоразу згадую, як ми поставили на вуха поважних людей – народного артиста, начальника обласного управління ДАІ і начальника ГУ МВС однієї з сусідніх областей, аби досягти цілі – інтерв’ю з Гульком. Адже то була мрія, а мрії повинні здійснюватись.
На згадку лишились спогади, ексклюзивні анекдоти і пісня “Мій Житомир” у виконанні легендарного Михайла Гулька.
“Помню гроздья сирени душистой и бульвар у реки голубой. Мой Житомир, зеленый и чистый, ты останешься вечно со мной. Этот запах далекого мая, где моя начиналась судьба, этот запах полесского края, где когда-то я встретил тебя. Сколько нежных любимых рассветов мы оставили в нашем краю. И любовью к ним снова согрет я, и ее навсегда сохраню. Наши годы за дальним туманом, в нашей жизни другие пути. Но забыть не могу я мой город. Мой Житомир, меня ты прости…”
Пісню “Мой Житомир” у виконані Михайла Гулька можна прослухати тут: http://muzofon.com/search/Гулько%20Михаил%20житомир