Як нещодавно вияснилось, усі соснові ліси північної частини області вражені дуже небезпечною хворобою. І їх треба вирізати, і то чим швидше, тим краще.
Вирізаються сосняки 1960-х – 1980-х років посадки. Їх садили тодішні колгоспники, школярі, наші батьки, дідусі й бабусі.
Садили, доглядали, мали надію. Вирізаються знамениті серед мисливців, ягідників, грибників і просто любителів відпочинку на природі дивної краси урочища.
Вирізається все, до чого є зручні під’їзди. Ріжуть ліс наймані бригади, люди здалека, не місцеві. Велику 45-кубову машину вони завантажують за дві-три години. Виїжджають з лісу переважно з настанням темряви.
Те, що на цей, вночі вивезений, ліс виписуються правильні документи, і за нього лісгоспи отримують справедливу оплату, а робітники-лісоруби отримують за роботу офіційну зарплату, з якої справно сплачуються всі податки – така ж правда, як і зараженість цих лісів хворобою «коренева губка», як і те, що всі вирізані площі навесні засадять сіянцями сосни та інших лісових дерев.
Річний обсяг лісозаготівель північних лісгоспів, узгоджений з розрахунковими обсягами природних приростів деревини, він може переробити за лічені місяці. І для продовження роботи потребує нарощування обсягів заготівель. Значного нарощування.
За розгляд цих лісозаготівель взялася постійна депутатська комісія обласної ради. Як кажуть, дай Боже нашому теляті та вовка з’їсти…
Людина сама творить своє щастя, всі події нашого життя так чи інакше творяться нами.
До майбутньої долі лісів північної частини області доклали рук ті, хто правильно проголосував 31 жовтня 2012 року. Хто проголосував за тих, хто відродить Полісся, хто безжально відбере у самого себе і своїх дітей приватизовану країну і поверне її народу. За правильних людей проголосував. Хто виступив технічним кандидатом в депутати і вніс вирішальний вклад у правильний результат. Хто не просто сам проголосував правильно, а ще й підговорив правильно проголосувати своїх сусідів, односельчан, родичів, підлеглих. Хто правильно заповнював бюлетені і протоколи…
Було б добре років через 2-3, коли все скінчиться, зібрати всіх оцих правильноголосих в автобус. І повезти їх на екскурсію. По тих місцях, де ще недавно буяли ліси. На місце колишніх заводів і ферм повезти. По дорогах розбитих. По селах мертвих і вимираючих.
І сказати їм: «Оце, хлопці з дівчатами, зробили ви, в цьому є і частка вашої – позиції, роботи на виборах, вашого розуму, нарешті. Дивіться. Розкажіть про це своїм дітям і онукам. Подивіться їм в очі і чесно розкажіть.»
А в кінці екскурсії пригостити всіх учасників безкоштовними солодощами, роздати пакети з олією і гречкою.
А жаль. Вітчизна мала би знати всіх своїх героїв, як великих, тих, хто сьогодні люто рве, руйнує і грабує все те, що від неї ще залишилось, так і маленьких героїв, тих, хто просто правильно голосує.
Бо без правильних голосів маленьких українців не могли б робити свої неправедні справи великі антиукраїнці.