Її звуть Рабіга Аманжолова.
В Житомирі всі знали її як Рабігу Асілову. Після одруження вона поміняла прізвище. Але її не забули і через багато років.
То хто ж вона – Рабіга Аманжолова (Асілова)?
Легенда телебачення Радянського Союзу і Казахстану, заслужена артистка Республіки Казахстан, одна з найвідоміших випускниць Житомирського державного педінституту.
Народилася Рабіга Карімовна 21 червня 1955 року.
Уже в шкільні роки яскраво проявилося її музичне обдарування.
Дівчинці навіть запропонували навчання в спеціалізованому музичному інтернаті, але батьки не дали на це згоди, тому що хотіли бачити її педагогом.
В 1973 році, після закінчення школи, Рабіга здала вступні іспити і за спільною угодою міністерств освіти України і Казахстану приїхала вчитись на філологічний факультет Житомирського державного педагогічного інституту імені І.Франка.
Роки навчання в Житомирі стали для майбутньої телевізійної зірки роками її творчого та інтелектуального росту.
В інституті Рабіга проявила свій щедрий музичний і артистичний талант. Їй запропонували стати солісткою вокально-інструментального ансамблю «Музики».
Разом з ансамблем вона отримала диплом лауреата обласного фестивалю комсомольської пісні, а в 1976 році здобула перемогу на ІІІ Всесоюзному міжвузівському фестивалі студентів-інтернаціоналістів у Вінниці.
Житомир познайомив Рабігу Аманжолову (Асілову) з українською культурою, народними і естрадними піснями, які вона полюбила всім серцем. Більше того, за короткий час студентка з Казахстану досконало вивчила українську мову!
В 1977 році, після закінчення інституту, вона повернулася на батьківщину.
Талановиту дівчину запросили на роботу до Цілиноградського обласного телебачення. Програми за участю Рабіги завжди відзначалися особливим смаком і видовищністю.
Після кількох років успішної роботи Аманжолова В 1986 році їй запропонували підготувати документи для стажування на Центральному телебаченні в Москві. Аманжолова відіслала відповідні папери. І телевізійному диктору з периферійного Цілинограду випала нагода спробувати свої сили в столиці Радянського Союзу!
Рішення їхати до Москви далося їй нелегко, але на цей раз Рабігу підтримали батьки і чоловік Касим. Мама на час стажування погодилася прихистити п’ятилітнього сина Даніяра, а свекруха – трилітню дочку Дану (до речі, в майбутньому – «Міс Казахстан», учасницю світового конкурсу краси).
Після закінчення чотирьохмісячного навчання потрібно було повертатись в Семипалатинськ. Рабігу це обурило. Невже вона навіть не зможе спробувати провести всесоюзну інформаційну програму?!
До казахської телевізійної ведучої прислухались. І вперше інформаційну програму «Время» провела «жінка середньоазіатської зовнішності»! Провела блискуче! Не варто і нагадувати, як чекали виходу програми «Время» в Казахстані і Україні.
Рабігу одразу впізнали в Житомирі. Серця наповнювались гордістю: «Наші – на Центральному телебаченні в Москві»…
Після Москви вона повернулася до Алмати.
Мабуть, і сьогодні в Казахстані немає популярнішої жінки.
Я з дочкою Іриною кілька разів приїжджав в Алмати на фестиваль «Голос Азії». Поява Рабіги Анжолової на людях завжди викликала величезний ажіотаж. Навколо неї збиралася юрба. Одні хотіли доторкнутися до неї, другі – взяти автограф, а треті – просто зблизька подивитись на легендарну телевізійну зірку.
Рабіга вела найпопулярніші програми телебачення Казахстану, серед яких молодіжно-розважальна програма «Співаюче курча» (щось на зразок популярної колись передачі ЦТ «Утренняя звезда»). «Співаюче курча» відкрило дорогу до вершин популярності багатьом майстрам казахської естради.
В 1997 році Рабіга Аманжолова залишає телебачення. Вона закінчує Дипломатичну академію і починає працювати заступником голови прес-служби Парламенту Казахстану, згодом стає заступником директора парламентського телевізійного каналу.
У Національному палаці «Україна» вона вела концерт казахських майстрів мистецтв українською мовою!
Наступного дня популярна телевізійна ведуча, заслужена артистка Казахстану побувала в рідному Житомирському державному педагогічному інституті. Її запросили до участі в журі Міжвузівського фестивалю авторської пісні «Студентські струни». Вона знову стояла на такій знайомій сцені, знову зал із завмиранням серця слухав її спів.
А потім сталася ще одна дивовижна подія!
Минуло тринадцять літ…
У 2009 році Рабіга отримала запрошення на урочистості, присвячені 90-літтю рідного інституту.
Її й Житомир розділяли тисячі кілометрів. Але вона подолала цю величезну відстань.
Подолала, щоб ще раз повернутися у молодість.
Неможливо описати словами ту атмосферу свята, яка панувала в залі Житомирського музично-драматичного театру. А коли ведучий оголосив виступ далекої гості і вона заспівала українською «Сіла птаха», здавалось, оплески здіймуть дах з величезної будівлі!
Якщо ми любимо, ми повертаємось.
Ми повертаємось, якщо ми любимо…
