Теза, що від перестановки житомирських членів народних обранців на посадах (заступників голови міської ради та секретаря міської ради) якість життя не те, що незмінне, а ще більш “покращуєтся”, знаходить своє підтверждення.
30 травня на черговій сессії Житомирської міської ради стояло два питання: перше – поділ 46,5 млн.грн. державних коштів, і друге – “смачні” земельні ділянки.
Кому дісталися ділянки, казати не буду, аби не рекламувати місцевих депутатів та їх родичей. Це питання тільки до їхньої совісті. Логічно Ви мали б запитати, а якже правоохоронні органи.
Не треба згадувати в сує, нехай спокійно працюють: у них і так робити багато. Хотіли б запитати мене, вдячі читачі та шановні житомиряни, чи були винесені та розглянуті питання соціального напрямку, будь-то, виділення безхатченкам та багатодітним житла, поліпшення роботи ТТУ, виділення коштів медичним закладам, чи дитячім будинкам…
І не питайте, бо ця влада на такі дії не спроможна. Немає в неї натхнення та і бажання, якимось чином вирішувати проблеми житомирян. А навіщо, якщо є купка можновладців, які все вірішують за місцеву громаду на свою користь.
Хтось бачив результати проведених тендерів по закупівлі снігозбиральної техніки на 9.2 млн. грн.? Ні.
Хто буде проводити реконструкцію площі «Мистецькі ворота» і взагалі навіщо вона потрібна, немає відповіді, чи необхідна реконструкція Полощі Перемоги, і як наслідок, чи будуть знімати раритетний Т-34 комусь в колекцію? На це дасть відповідь історія.
Мер за трибуною, секретар міської ради з турботою на обличчі за громадян і вдячністю до депутатів за обрання, жваві депутатські обговорення про те, навіщо в літню спеку, снігозбиральні машині, та наведення прикладів, спритників, які поставляють цю техніку Кремлю та Петербург, з посиланням на відомий пошуковий сайт, добре що тільки туди.
Але на справді, це тільки для тих, хто не в темі, ну і в іншому. Все набагато примітивніше і простіше: “Все вирішено до нас!”
Де громадські обговорення, де кошторис, де доцільність? Чи ми йдемо по принципу – щоб продати щось непотрібне, спочатку треба його придбати. На кшталт, робим шось непотрібне, потім це руйнуемо, знову робимо, а державні кошти з нашого карману зароблені, вже неповернеш, а якщо повернеш, то у вигляді майна можновладця, як частіше і буває.
І взагалі, коли ми дочекаємося план розвитку міста, асфальтування вулиць і сотен провулків, на яких з часів, модним словом “фашистської окупації” не було асфальту. Як приклад, наступний “антифашистський” мітинг пропоную провести на Першому Гоголівському провулку в м. Житомирі, можна і в суху погоду, там калюжі настільки глибокі, що місяцями не висихають.
Протестувальники ще довго будуть згадувати цей “душевний пікет”. А “пилевсмоктувачі”, на які сессія дала дозвіл на придбання, туди краще не виводити, бо зламаються від бруду. Можете вважати це моїм журналістським зверненням та пропозицією.
І я вдячний, що це таки відбувається, бо треба знати, що і як. Такого лицемірства я ще не бачив, треба знати з ким мати справу, а з ким ні (стосується не тільки провладників, а і опозиції) і мені соромно, що в цей час я живу…
А тим часом Турція, Стамбул, Анкара, Ізмір потерпають від народних протестів, де сотні поранених та кілька убитих, і де поліція з народом, і переходить на сторону протестуючих.