«Якби знала – точно цього не робила б»… «Якби раніше подумала – не помилилась би…». «Якби я була президентом»….
У нас так багато трапляється «якби». Від банальних, буденних до більш глобальних.
Це наша боязнь, виправдовування себе чи своїх вчинків, або ж наші мрії, це ті миті вразливості й невизначеності, котрі змушують замислитись над тим, що могло б бути, якби…
А що «якби» взагалі не було?
Не думаю, що воно заставило б нас раніше прокинутись вранці, аби не запізнитись на роботу, чи стати кимсь.
Українська приказка каже: «Якби ж знав, де впаду, то й соломки підстелив, якби відав про біду, то підготувався б».
Вона, як стверджував відомий письменник Остап Вишня, одна з найхарактерніших національних рис українця, риса-мати. «Якби ж знаття, що вона (будівля) впаде, ми б її не сюди, а туди будували,» – писав гуморист у творі «Чухраїнці».
Отож, ми ж не знаємо, що чекає нас у далекому майбутньому і проста людина це не може передбачити.
Якби люди знали хоча б трішки про свою душу, про події, про ті пастки, що чекають на них, вони б не ускладнювали самі собі життя. І не сушили б потім голови, до кого звернутися за порятунком. І не оббивали б пороги психологів, психотерапевтів, екстрасенсів, знахарок, чаклунок і ворожбитів. Цим самим не створювали б собі ще більше проблем.
Жити сьогоднішнім: впевнено й рішуче. Що, коли перестати так часто думати про «якби», а просто діяти?
Більша частина нашого життя вже давно продумана: школа, університет, робота, одруження, діти, внуки, крапка. Просто в кожного інший порядок. І кожен по-своєму живе. Але хтось думає, «якби я добре вчився в школі, я б продовжив би навчання в університеті, потім знайшов би роботу, одружився б, мав би дітей та внуків». Крапка.
А хтось не міркує, а шукає кращий бік медалі у всьому. Навіть, якщо тримає в руках не медаль, а клубок із десятками шматків ниток, де треба знайти найдовший чи найкоротший, найяскравіший чи найтонший, найдивовижніший чи найпростіший…
Кожна мить, що нею обдаровує нас Бог, є величезним скарбом. То навіщо бігати невпинно у пошуках непевного завтра. Краще жити, мислити, діяти – найліпше як тільки можна. Нинішній день скоро стане завтрашнім, а завтра відійде у вічність.
Знаєте, я стільки раз говорила собі «якби», що від цього голова йде обертом. Зараз я його хочу вживати лише в приємних думках та ситуаціях, у мріях чи бажаннях, щоб вони ставали реальністю та спонукали до дій.
«Якби тебе не було у моєму житті – воно не мало б сенсу» – а так ти є і я щаслива!
«Якби я стала президентом…» – ні – цього я не хочу, але уявлю хоч.
«Якби я зараз, у суботній вечір об 23.30, не написала б цей матеріал, то його б не читали б ви»!