Жіночки з УАШу, які “гладилками” рівняють асфальт в Житомирі під час ремонтів доріг, не скаржаться на шкідливість умов праці.
Кажуть, працюють тут роками й нормально. Навіть називають цю роботу такою, яка “на свіжому повітрі”. Хоча неохоче натякають, коли вже допитуєшся, що дихати бітумом ніби й шкідливо, але прямо про це ніколи не скажуть.
Сміються, що робота в них публічна, як в депутатів – у всього міста на виду.
Зачіпає їх, коли, не розібравшись, сміються з того, що інколи доводиться класти асфальт під час дощу. Кажуть – якщо суміш застигне – зіпсується. А хто може передбачити погоду?
Та й покладений в дощ асфальт лежить роками, тому що водою навіть поливають, щоб збити пилюку. Гірше, коли стелити в пилюку, або пісок. Тоді взагалі не тримається.
Або ще кажуть, сміються з них, коли вони до поточного, або капітального ремонту, щоб вберегти дорогу й автівки водіїв весною підсипають найбільші ями крошкою. Зрозуміло, кажуть, що це тимчасовий захід – потім дорогу, якщо вона закладена в річний план нормально відремонтують, але ж скільки спекуляцій навколо цього.
Ось такі вони, житомирські комунальниці – бойові жіночки, які люблять свою роботу, дихають бітумом й переживають за якість дорожнього покриття.
