Україна «завмерла» в одному кроці від євроінтеграції та світової ізоляції!
Так сталося, що в останній рік Україна дійсно зробила майже неможливе, впритул наблизилася до зближення з європейською та світовою спільнотою по низці принципових та концептуальних питаннях, і ба, навіть прийняла для цього чималий пакет законодавчих та адміністративних рішень!
Здавалося, що цей рух вже неможливо зупинити нічим, бо в державі, як не дивно, для цього знайшлася і Сила і Воля.
Але «зацікавлені » сторони теж не сидять склавши руки, для них це останній, історичний шанс міцно тримати Україну в своїх економічних та політичних пазурах.
Вхід пішло все, від особистих економічно-бізнесових преференцій сину, та і всій наближеній «стоматологічній галузі» , до непристойно великих грошей особисто батьку.
Не обійшлось і без по сул, то б то «ведмежих послуг» по тарифу на газ, і він, як і має бути для найближчого та найріднішого брата, може коштувати стільки, скільки для чужинця, далекого німця та італійця.
Оце то справжній жест доброї волі старшого брата!
Більше того, очільник держави знову змушений «мататися» по днях та ночах (як білка в колесі) між Києвом та Москвою, оббивати пороги то підмосковних дач, то готельних комплексів в Сочах з завмерлим страхом в серці і на обличчі чекаючи виклику «на ковйор» до самого…
Але не хоче, та і не може відступати і Європа, бо там хотіли б бачити Україну в єдиній європейській сім’ї, а головне – це буде означати кінець їхньому та нашому, широко розрекламованому проекту «Східне партнерство», та, власне, самим нашим перспективам.
Можливо вперше в новітній історії європейський політикум та дипломатія найвищого рівня зрозуміла, хто ми такі насправді, слов’яни – українці, та кого ми обираємо аби хто нами керувати!
Вперше євро чиновники впритул зіткнулися з неприкритими формами візантійщини, перемішаної вкупі з жорстокою та безвідповідальною азійщиною.
Вперше, західні місіонери ( та і не тільки) побачили неприкриту брехню стосовно намірів та справжніх справ, і все це поруч, зараз, в режимі реально часу в самому серці європейської частини материка.
Вперше, в XXI столітті вся світова спільнота на найвищому рівні вирішує безпрецедентне в історії питання однієї особи, де політичний та персональний фактор відіграє ключову роль.
І хоча, якщо відверто, доля «однієї особи» в світі мало кого турбує, то в нашому випадку, це є принциповим чинником, який виходить далеко за межі уявної ситуації для багатьох громадян.
Вимога звільнення Тимошенко, це не просто звільнення екс-прем’єра та екс-кандидати на президентські вибори 2010 року, це лакмусовий папірець для всієї влади на дотримання принципів демократії, а також на практичне доведення справжніх стремлінь і намірів, і не більше, і не менше…
Варто зазначити, що на сьогодні фактор підписання асоціації чи ні, на жаль, «крутиться» виключно навколо особистого інтересу керманичів нашої держави, реальних можливостях отримати валютні кошти для підтримку прогнилої наскрізь системи, та і себе коханого і то вже не настільки важливо звідки, зі Сходу чи з Заходу, головне щоб в великих об’ємах, на халявних умовах та з перспективою повернення вже нащадкам, тобто, нам з Вами та нашим дітям…
В випадку провалу широко розрекламованої євроінтеграції влада не тільки не отримає західних кредитних коштів, а отримає фактичну блокаду України по всій широкій ланці взаємовідносин, суттєве посилення, як політичного, так і економічного тиску від берегів далекої західної Атлантики і аж, вже до східних берегів Тихого океану включно.
Ми втратимо основне: будь який політичний, економічний, юридичний та моральних захист та прихисток від сильного світу цього, залишимося наодинці в цьому розбурханому, занадто прагматичному та глобалізованому світі.
Такого, на сьогодні, собі не може дозволити ні одна, зі здоровим глуздом країна та керівництво, за виключенням хіба що Північної Кореї, Венесуели, і звісна річ завжди близького нам по духу Гондурасу і Гватемали.
В цьому випадку, для нас і в подальшому будуть «закриватися», як західний так і східні ринки збуту, і тоді, ми остаточно скотимося до жорсткого авторитаризму, консервуванню поліцейської та наскрізь корумпованої держави та всіх її інституцій без шансів на будь який прогрес в найближче десятиріччя.
В випадку не підписання асоційованого членства України з ЄС, – це буде означати фактичну відмову від раніш задекларованих демократичних принципів, і тоді, вже не важливо, які причини висунуть для цьому наші керманичі, кого будуть робити «крайнім», бо всім буде ясно одне, це остаточний провал, як зовнішньої так і внутрішньої політики України.
Думаю, що з цього приводу у Президента обов’язково виникнуть серйозні конфліктні проблеми в тому числі і з найближчим оточенням, яке так швидко «нагнули» в бік Європи (і воно як на сцені синхронно нагнулося), а тепер «нагинають» вже в протилежну сторону.
Ну гойдалки якісь, і не більше… Більше того, серйозно радикалізується і загостриться внутрішньо-політична ситуація напередодні виборів Президента України, адже ні західний, ні східний, ні електорат в центральній частині держави вже більш нізащо не повірить сьогоднішньому гаранту Конституції, остаточно втратить надію на будь який прогрес, буде ідентифікувати Януковича В.Ф., як особу, яка схильна до різких та не передбачуваних дій.
В випадку різкого зміни курсу держави чинний Президент на наступних виборах в 2015 році має всі шанси повторити рейтингову ситуацію свого «папєрєдніка», і тоді, на власний олімп його вже не підняти ні міліцейськими кийками, ні політ-технологічними штучками від американського спеціаліста Банкової Пола Манофорта, ні масовими фальсифікаціями, обіцянками та неприхованим підкупом виборця.
Тоді, вже точно, Захід (Європа) та Схід ( РФ) можуть по справжньому об’єднатися задля спільної цілі та мети, зміни, такого над мінного та непередбачуваного вищого політикуму України.
З великою вірогідністю об’єднається і український західний і східний виборець, також задля змін, бо тільки вони (зміни) дають надію на власний добробут та власні перспективи в цій багатостраждальній та такій, постійно не передбачуваній країні-Україні.
