Фото з житомирської тюрми, де сидять серійні вбивці

Установа виконання покарань №8 Житомира, в якій в камерах перебувають ув’язнені за тяжкі злочини, стає відкритішою для зовнішнього світу. Від практики інформаційної ізоляції й утаємниченості Управління Державної пенітенціарної служби у Житомирській області відходить й пускає за грати журналістів, громадські організації, священників для роботи з ув’язненими.

В управлінні прагнуть гласності, запровадження сучасних методів соціальної реабілітації засуджених.

Сьогодні двоє довічників й троє ув’янених за тяжкі злочини отримали в Житомирі дипломи бакалавра МАУП. 4 роки вони за гратами на заочній формі навчання вивчали менеджемент й управління персоналом.

Це перші випускники вишу в Україні, які здобули освіту такого рівня, перебуваючи в місцях позбавлення волі.

В урочистій обстановці під спалахи фотокамер з рук директора МАУП вони отримали свої дипломи. Головне питання – як зможуть засуджені на довічно використати ці знання на благо суспільства, де застосують навички управління персоналом, якщо їхнє засудження передбачає зустріч смерті в тюремній камері?

Анатолій Бобриньов, заступник керівника управління, каже, що головна рушійна сила, яка змушує довічників здобувати освіту – це надія, надія на помилування, яке вони мають право просити через 20 років після ув’язнення, або на доведення своєї невинуватості через суд. Ну, й, окрім надії, ще й віра, що все буде добре й справедливість, в якій вони переконані, восторжествує.

Зіштовхнувшись з таким випробуванням віри в таку непросту перемогу, вони не опускають руки, сподіваються побачити волю, хоча шанси, м’яко кажучи, дуже невеликі.

Один з довічно ув’язнених, після отримання диплома про вищу освіту, відповідаючи на запитання журналіста сайту Репортер Житомира, як він сподіваєтся вийти на волю, схвильовано повідомив, що скоро всіх сколихне інформація про те, що його посадили ні за що. Засуджений добивається цього через суд. Каже, 90% довічників – невинні люди.

Освіта дала йому надію на те, що держава, в якій є такі чудові люди, як викладачі МАУПу, зміниться на краще й безневинних випустять. Він хоче своїми знаннями принести якомога більше користі суспільству. Принаймні, він про це сказав.

Наскільки достовірною є озвучена засудженим статистика щодо 90% й чи справді він не винний, можна лише здогадуватися, хоча, відомо, що до такого терміну засуджують за вбивства з особливою жорстокістю, серійні вбивства, небезпечність для суспільства, потребу в ізоляції таких людей. Раніше була смертна кара.

Поки в Україні жоден довічник не відсидів 20 років, щоб мати змогу просити помилування. Найстаршим був Онопрієнко й той помер. Але через декілька років 20 років мине з часу засудження перших на довічне, й, очевидно, чи не кожен з них спробує добитися милосердя від держави, або демонстрацією гарної поведінки, або доказами своєї невинуватості, або й тим і іншим разом взятим.

В тюрмі є різні види режимів, хоча установа й одна з найсуворіших в державі за режимом й кількістю грат. Наприклад, є сектор, де найм’якший режим – тут кімнати, де сплять засуджені, вільне пересування в приміщенні, виконання господарських робіт. Сюди потрапляють засуджені за тяжкі злочини вперше з пом’якшувальними обставинами, типу вбивство по необережності. Таких засуджених небагато й їх ізолюють від асоціальних злочинців, які скоювали злочини свідомо й мають кримінальний світогляд й мінімум гуманності.

В СІЗО за новим КПК до рішення суду можна тримати до півроку. Ті ж, хто скоїв злочини ще за дії старого КПК, ще й досі чекають вироку суду, інколи по декілька років. На території установи №8 є СІЗО, де перебувають жінки та неповнолітні. Після вироку суду їх відправляють в тюрми, де відбувають покарання такі категорії засуджених. У виправній установі №8 карають позбавленням волі лише чоловіків.