26 серпня Петро Порошенко розпустив Верховну Раду України.
Офіційна інформація та відеозвернення з’явилось на сайті АП цього ж дня.
“Я вирішив достроково припинити повноваження Верховної Ради сьомого скликання. Це рішення я ухвалив у строгій відповідності зі статтею 90 Конституції України. З урахуванням очікувань переважної більшості громадян України та на виконання власного слова, яке давав, балотуючись на посаду Президента. Нагадаю, коаліція розпалася 24 липня. Нової протягом місяця, який на це відведено Основним законом, – не створено. У такому випадку Конституція дає Президенту право розпускати Верховну Раду. Цим правом я і скористався”, – сказав Президент.
Нові вибори мають пройти 26 жовтня 2014 року.
Житомирську область у Верховній Раді 7 скликання предсталяють 10 депутатів: одні пройшли по списку, інші по мажоритарці.
По списку до Ради потрапили 4 нардепи:
Рустам Раупов – №22 від УДАРу Кличка, очолює обласну організацію партії, є членом однойменної фракції. Очолює партію з 2011-го. Політик молодий. До Верховної Ради – це ім’я нічого не говорило для пересічного житомирянина. Правда, нічим серйозним, як і скандальним, Раупов не відзначився і до сьогодні.
Василь Самойленко та Олександр Присяжнюк – їх у Раду провела КПУ за № 25 та 5 відповідно. Були членами фракції комуністів, яку вони і кинули ще до офіційного розвалу 1 липня цього року та вступили на наступний день до групи “За мир та стабільність”. Ця група в себе включає 36 депутатів, більшість з яких були членами Партії Регіонів та деякі члени Комуністичної партії України.
Сергій Пашинський – пройшов за 22 номером “Батьківщини” та входить в однойменну фракцію. Очолює обласну організацію партії. Останні півроку прославився різними скандалами, одні з них, що суміщував крісло депутата та т.в.о. заступника АП при Турчинові та літав на вертольоті постріляти живність, коли на Сході сепаратисти захоплювали ОДА.
Нардепи-мажоритарники:
Володимир Литвин – зайшов в парламент зі свого улюбленого та “прикормленого” 65 виборчого округу з центром в Новоград-Волинському. Йшов як висуванець Народної партії. Був позафракційний, але 27 лютого цього року він входить до складу групи бізнесмена Ігора Єремєєва (сітка автозаправок WOG) “Суверенна європейська Україна”. Ця група в себе включає 36 депутатів, більшість з яких були членами Партії Регіонів.
Група вважається проектом олігарха та лідера Партії Регіонів Олександра Єфремова.
Геннадій Зубко – йшов по 62 округу (м. Житомир). Висувався як кандидат від ВО Батьківщина. Є членом однойменної фракції. Суміщає посаду нардепа та першого заступника голови АП. Перед призначенням Зубко два тижні встиг пропрацювати керівником Державного управління справами, де встиг “засвітитися” в скандалі із призначенням нового директора Житомирського лікеро-горілчаного заводу. Тоді Пашинський звинуватив колегу в організації злочинної групи на заводі задля залишення лояльного до себе керівництва та в агітації колективу за Порошенка, який, подейкують, і попросив Турчинова призначити Зубка на цю посаду.
Анжеліка Лабунська – пройшла по 63 виборчому округу з центром в Бердичеві. Самовисуванець, хоча під час виборів у своїй кампанії колишня член фракції Юлії Тимошенко у Верховній Раді використовувала ту саму стилістику агітаційної продукції, що й “офіційні” висуванці об’єднаної опозиції в інших округах України. Говорили, що штаби Батьківщини працювали саме на неї, хоча з початку домовленість була підтримувати саме Жебрівського. Лабунську пов’язували з бютівським олігархом Костянтином Жеваго. Нардеп так і залишилась позафракційною, хоча голосувала зачасту в унісон з опозицією. Правда, наприкінці лютого 2014 заявила у себе на фейсбуці, що йде в жорстку опозицію до Батьківщини та Свободи, бо, за її словами, “горбатого виправить тільки могила”.
Віктор Развадовський – “вічний” нардеп , який обігнав у 2012-у молодого конкурента, свободівця Кізіна, пройшовши в черговий раз до Ради по 67 округу з центром в Чуднові. Змінивши велику кількість фракцій в парламентах різних скликань, у 2012 році генерал висувався як самовисуванець. В парламенті увійшов в фракцію Партії регіонів, яку успішно покинув у лютому 2014-го, після подій на Майдані, перекочувавши, як і більшість його однопартійців, у депутатську групу “Суверенна європейська Україна” разом із земляком Литвином.
Володимир Пехов – зайшов до Ради за 64 округом з центром у Коростені, посунувши фаворита цього регіону комуніста Тимошенка, в якого щезли шанси на перемогу, коли обласному депутату від Партії регіонів, якого посунув Журавський з 66-го, швидко потрібний був округ. Нардеп висувався від “регіоналів” і увійшов в склад правлячої партії в парламенті. Але теж покинув її відразу після відходу свого лідера Януковича. Наразі Пехов не перебуває в жодній фракції.
Віталій Журавський – йому довго шукали майданчик для “стрибка” у ВР і як писалось вище, він пройшов по 66 округу з центром в Малині, який до цього “кормив” Пехов. Висувався від Партії регіонів та увійшов до її фракції. Покинув ПР наприкинці лютого 2014-го. Наразі є заступником колишнього однопартійця Кінаха в депутатській групі “Економічний розвиток”. Найактивніше готується до майбутніх виборів, піарячись на будь чому, що робить на своєму окрузі. В свій час “прославився” як автор скандального проекту Закону України про наклеп, що викликав хвилю протестів серед журналістів.
Це основний склад, так би мовити, житомирських нардепів. Правда в парламенті є декілька депутатів, які хоч і пройшли у інших регіонах, але уродженці Житомирщини.
Це Микола Сорока – родом з Новоград-Волинського району. Йшов по 155 округу на Рівненщині від Партії регіонів. Наразі в депутатській групі “Суверенна європейська Україна”.
Та Лідія Котеляк – родом з Народицького району. Пройшла до парламенту від Батьківщини по 123 окрузі на Львівщині.
Ще певний період цей склад Ради діятиме. Порошенко сподівається, що саме він прийме Угоду про асоціацію з ЄС. Судити про діяльність та ефективність парламенту буде виборець. Зробити вибір йому буде досить складно, адже нові партії тільки набирають оборотів і врядчи, поодинці, встигнуть набрати необхідної популярності та довіри.
А старі, які в основному представляють теперішній склад Ради, або вже в більшості встигли сховатись за новими брендами, або, озброїлись старими технологіями та обличчями, – підуть знову на вибори, що зводить шанси на притік “нової крові” в український політикум до мінімуму.
А от чи побачимо ми ще раз когось із теперішніх “своїх” політиків у Раді, дізнаємось невдовзі. А якщо й ні? То чи варто за цим горювати?
Назарій Томчук