До початку нового опалювального сезону залишилося якихось два місяці.
“Наскільки готове місто до зимівлі і що ще можна і треба зробити, аби в наших домівках було тепло і затишно?”
Інформує й радить директор КП “Житомиртеплокомуненерго” Дмитро Рогожин.
– Дмитре Володимировичу, якою очікуєте прийдешню зиму з огляду на досі небувалу у нас газову проблему?
– Думаю, що трьох поспіль теплих зим не буває. Очевидно, слід очікувати досить холодної зими. Основна наша проблема – не газ. Останні 20-30 років нас цілеспрямовано і свідомо “садили на газову голку”.
Хоча Україна могла від неї не залежати, а пускати власний газ лише на технологію з приготування їжі. Як зекономити і як відмовитись від газу? Однозначно, повністю відмовитись від газу і неможливо, і не було б грамотно.
Як джерело екологічно чистого тепла, газ – прекрасний енергоносій: легко спалюється і легко автоматизується. До того ж, Україна сама є газодобувною країною – щороку має 22 млрд куб.м власного газу, якого цілком достатньо, аби готувати їжу і обігрівати приміщення. Тому головним для нас є те, як ми цей газ використовуємо.
На жаль, Україна – у переліку найбільш неефективних в енергетичному плані країн: енергоємність виготовлення одиниці продукції у нас у п’ять разів вища, ніж у розвинених країнах світу. Тому питання полягає не в тому, щоби повністю відмовитися від газу, а в тому, щоби використовувати його грамотно і високоефективно.
– Реалії такі, що минулого року, окрім власного газу, ми ще й купували його у Росії…
– Що можна зробити наразі? Оскільки проблема постала миттєво, миттєво її не вирішити. Скажімо, нереально перевести таке потужне підприємство, як наше, чи будь-яке аналогічне іншого обласного центру одним помахом на роботу на щепі, пілетах чи вугіллі. Крім того, такі зміни передбачають високі технології, що дуже дорого коштують.
По-друге, у нас немає досвіду будівництва біотехнологій, ТЕС, використання інших альтернативних джерел, а також достатньої кількості висококваліфікованих кадрів з обслуговування усього цього. Тобто, ми не були готові до такої партнерської зради з боку Росії…
– Наскільки все так погано?
– Насправді, катастрофи немає. Навіть за цієї ситуації є позитив: “шокова терапія” примусить наших людей і можновладців таки усвідомити необхідність економії, не приймати корупційні закони, а докорінно поміняти законодавчу базу з енергоефективності.
Наприклад, у Європі перші закони з енергоефективності почали приймати всередині 70-х років. Зокрема, щодо викидів в атмосферу, альтернативних джерел енергії (деревна щепа, сировина, що регенерується, фотоелементи тощо), раціонального використання газу, вугілля і т.д.
Другий позитив той, що, відмовившись від закупівлі дороговартісного газу і обладнання з його використання у Росії, ми тим самим припинили фінансування сьогоднішнього нашого агресора для нарощування його військового потенціалу.
І, навпаки, спалюючи українські вугілля, щепу, торф, пілети тощо, усі кошти від їх закупівлі у наших виробників залишаються у нашій державі на потребу наших громадян. Більше того, рештки згоряння палива можна використовувати, як добриво для рослин, на виробництво азбесту, цементу, асфальту, інших будівельних матеріалів.
Особливість України у сфері енергоефективності полягає в тому, що шлях, який Європа пройшла за 25-30 років, а Польща і країни Прибалтики у стані “шокотерапії” – за 10-12 років, ми маємо подолати за 3, максимум 5 років.
Чому основою перемін я назвав нову законодавчу базу? Бо і у Німеччині, і у Польщі все прописано в законі: екологічні вимоги, розвиток біоенергетики, використання земель для вирощування біологічної лози, одержання спрощеного лізингу для впровадження техніки, технологій і матеріалів з ефективного використання енергоносіїв тощо. Починаючи з котлоагрегатів, турбін і закінчуючи механізмами з переробки вторинної сировини, відходів деревини, подрібнення щепи тощо.
Таку законодавчу базу треба готувати негайно, щоби міг заходити іноземний інвестор, оскільки у нас немає вітчизняного виробника альтернативних джерел енергії, що міг би достатньо наситити ринок. Іти шляхом розробки пілотних проектів, означатиме втрачати час, якого у нас практично немає.
– Яке альтернативне джерело енергії є найбільш підходящим для нашої області?
– Для того, щоб визначити альтернативне джерело енергії для Житомирщини, спершу треба паспортизувати наш регіон на предмет найбільш оптимальної сировини: її виробництва, доставки, дотримання вимог щодо викидів продуктів згоряння в атмосферне повітря. Дехто пропонує надати перевагу торфу. Однак у торфу присутня, образно кажучи, вся таблиця Менделєєва, що спричинить отруєння атмосферного повітря міста.
Інша крайність – деревна щепа. У такому разі треба буде подрібнювати не тільки відходи деревини, але й будівельний ліс… Де тут вигода? Найбільш привабливим джерелом видається солома, якої в Україні понад 50 млн тонн. Але в ній величезна частка калію, що за наявною у нас технології спалювання виведе з ладу котли за лічені дні. Тому не треба впадати у крайнощі. Для нашої області найбільш підходящим є помірковане використання усіх наявних альтернативних джерел.
При цьому не слід забувати, що спільною для всіх видів палива є вимога впровадження високих технологій їх використання. А це – сотні мільйонів євро. Потрібні потужні інвестиції або привабливі і прозорі для іноземних бізнесменів проекти.
Знову ж таки, певну перевагу має і цей, по суті голий український енергетичний ринок: куди б не вклав гроші – всюди матимеш зиск. Тому можу прогнозувати, що після закінчення військових подій на Сході України у нас виникне ажіотаж з енерговкладень іноземними інвесторами.
Зверніть увагу на ще одну можливість: другий місяць у нас рекордно висока температура повітря, а на дахах будинків – жодної сонячної батареї, як це практикують в усій Європі. Тут теж потрібні чималі кошти: найменша експериментальна лінія зі зборки монокристалічних батарей – це мінімум 6 млн євро.
Сьогодні у Європі багато полів, де встановлені ці батареї з виробництва електроенергії і на цьому мають гарні прибутки. Коли подібне буде в Україні, не беруся прогнозувати…
– Дмитре Володимировичу, до опалювального сезону залишилося якихось два місяці. Що ще можна зробити, аби взимку не мерзнути в квартирах?
– Кожний має задуматися над фактом: кількість теплової енергії на обігрів окремих житлових будинків у нашому місті різниться у чотири рази! І оплата за тепло – теж у чотири рази! Тому вкрай вигідно провести весь комплекс заходів з утеплення будинків. На цих заходах Житомир може зекономити до 30% споживання газу для опалення.
– Хто має запроваджувати ці заходи?
– Кожний мешканець. Не жек, не міська рада, ні будь-який очікуваний благодійник. Мешканці будинку самі можуть зібратися по 100 грн, і цих коштів цілком вистачить для того, щоб засклити під’їзди, утеплити транзити і ліфтові шахти, поремонтувати-утеплити двері і поставити на них пружини. Тобто, починати треба з будинків, а не з котелень, як це у нас прийнято досі. З котельні можна подавати теплоносій з температурою 70 і 45 градусів та мати однаковий ефект обігрівання будинків тільки залежно від рівня їх утеплення.
Практика засвідчує, що лише утепленням дверей під’їзду можна зекономити 2 градуси тепла в кожній квартирі. А коли ще засклити вікна, поставити опалювальні батареї на маршових сходах і тим самим зробити так званий термозамок, потеплішає в усіх квартирах під’їзду ще більш відчутно.
Кожна ліфтова шахта – це “стакан” промерзання. Або вона утеплена згори і знизу, і холод не гуляє будинком, або, у противному разі, маємо потужне джерело холоду…
– Мешканці будинку можуть і не знати про окремі деталі його утеплення…
– Готовність кожного будинку до зими приймається комісією окремо. На кожний будинок комісія видає припис з усунення тих чи інших недоліків, своєрідний його паспорт. Поки зауваження комісії не будуть ліквідовані, доти будинок вважається неприйнятим. Проте одна справа, коли ця підготовка перебуває на відкупі у працівників жеку й зовсім інший ефект, коли будинок до зими разом з працівниками жеку готують його мешканці.
Динаміка розуміння городянами важливості підготовки до зими у нас досить позитивна. Якщо три роки тому напередодні опалювального сезону проблемними були 270 багатоповерхівок, потім – 130, 70, то минулого року – тільки 17 будинків.
– Дмитре Володимировичу, хоча з телеекранів і звучать запевнення достатньої кількості власного газу на побутові потреби, однак додаткові труднощі в порівняні із минулим роком, певне, будуть. Чи не так?
– Очевидно, будуть. Найгірше, коли на державному рівні запровадять кризові заходи з різкого зниження температурного режиму. Тоді “Теплокомуненерго” повинне буде просто не допустити розмерзання тепломереж. І не більше того, оскільки нам максимально понизять тиск надходження газу, і котли видаватимуть теплоносій не більше 45 градусів. Якщо за температури на вулиці мінус 10 градусів злити воду із системи опалення, то потім буде проблематично знову запустити цю систему – її розриватиме. А через чотири години неопалення за навколишнього морозу мінус 20 градусів розірвуться сифони і унітази.
– Чи є розуміння складнощів прийдешньої зимівлі на рівні міської влади?
– Звичайно. Ми вже можемо заходити в будинки для облаштування індивідуальних теплових пунктів і вузлів регулювання, що сталося завдяки рішенню міськвиконкому на останньому засіданні з приводу передачі на баланс нашого підприємства приміщень та обладнання теплових вводів, елеваторних вузлів, вузлів вводу системи опалення житлових будинків та об’єктів соціальної сфери. До цього такої можливості у нас не було.
Досконало володіють ситуацією і безпосередньо займаються питаннями енергоефективності перший заступник міського голови Сергій Іванович Сухомлин і заступник міського голови Едуард Борисович Кругляк. Завтра знову разом їдемо у Київ, де будемо розмовляти щодо проблеми у цій сфері.
НАК “Нафтогаз України”, на жаль, намагається зробити винуватцями в усіх бідах тепловиробників. А треба, щоби там спершу розібралися із балансом українського газу, транспортуванням, втратами, економією і пішли назустріч тепловикам. Адже, якщо тепловики не будуть надавати послуги вчасно і якісно, то люди почнуть перевитрачати газ і електроенергію, вмикаючи кухонні духовки і електричні нагрівальні пристрої. Тому лобіювати потрібно не “Нафтогаз України” чи енергетиків, а інтереси безпосередньо людини, як споживача послуг.
Саме споживач диктує умови, і до нього треба дослухатися. Тому й необхідно розпочинати дбати про енергоефективність з будинку, з турботи про створення у ньому комфортних умов.
Антон Бездітко, Місто