Такий план дій “Громадянської позиції” на виборчий і післявиборчий період окреслив Василь Гацько, лідер “Демальянсу”, який заради 2-го місця в списку “Громадянської позиції” й фактично гарантованого депутатства призупинив своє членство в “Демальянсі”.
Сьогодні у Житомирі, хоч це й неділя, “Громадянська позиція” провела прес-конференцію. Виступило 5 спікерів-кандидатів. 4 йдуть по списку й займають прохідні згідно нинішніх рейтингів місця, і один мажоритарник від Житомира – Олександр Величко, шанси, якого отримати депутатство трохи менші, ніж у його колег, зважаючи на жорстку конкуренцію на округу й невеликий політичний досвід самого кандидата.
“Громадянська позиція” з її нинішнім 8-мивідсотковим рейтингом без місяця як партія з парламентською фракцією. Рейтинг Гриценка як політика росте повільно, але стало. Якщо в 2010-му році на президентських виборах за нього свої голоси віддали близько 300 тисяч українців, в 2014-му на дочасних президентських за Гриценка проголосував мільйон громадян, то нині на позачергових парламентських за українську принципову сильну руку, яка прагне укріпити військо й не дати жодного шансу ворогові, готові проголосувати близько 2-х мільйонів співгромадян.
Це покладає значну відповідальність на Гриценка, тому найважливіше для нього питання – якість списку, адже ніхто так швидко і ефективно не дискредитує політика, як його власна команда, у разі якщо вона підібрана методом “такси”.
Віталій Цибульський, №25 списку Гриценка, завіряє, що знає, як формувався цей список. На його очах, кожного розглядали під стократним мікроскопом. “І повірте мені – жодна миша не проскочить. Навіть у Михайла Бродського не виникло жодних питань до нашого списку, а ми всі знаємо його в’їдливість й прямоліність”, – сказав Цибульський, який, до речі, працював з Гриценком в міноборони, за часів, коли лідер “Громадянської позиції” очолював це міністерство.
Як ми дізналися з прес-конференції, у кожного з членів майбутньої парламентської фракції вже є наготові законопроекти, які потрібно приймати негайно. Це і щодо зняття потрібного нашому ворогу Росії позаблокового статусу суверенної незалежної держави Україна, щоб ми могли, нарешті, не оглядаючись ні на кого, вступити в НАТО, і щодо захисту державної спадщини від забудовників-варварів, тощо.
Для цього партії потрібно входити в коаліцію, адже лише своїми силами забезпечити результативне голосування за ці закони їй не вдасться. Згідно останнії соцопитувань, в український парламент проходять такі партії: Блок Петра Порошенка (45,7%), Радикальна партія Олега Ляшка (13,7%), “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка (8,1%), ВО “Батьківщина” (8,1%) та “Народний фронт” (5,6%). І це тільки половина сесійного залу – 225 депутатів. Іншу половину складуть мажоритарники, серед яких можуть бути і депутати, які 16 грудня 2013-го року голосували за диктаторські закони для Януковича.
Саме тому, зі слів, Василя Гацька, 2-го номера в списку “ГП”, план такий: спочатку зайти в парламент, оцінити обстановку, побачити чіткі прізвіща тих, хто туди потрапив, особливо по мажоритарці і лише тоді сідати за обговорення формату співпраці з іншими парламентськими політсилами.
А чому Гацько призупив членство в “Демальянсі”, заради “Громадянської позиції”? А тому, виявляється, що ці дві партії близькі за ідеями. Йому було потрібно, щоб в списку не було олігархів – ні Льовочкіна, ні Фірташа, ні Ахметова, адже, з його слів, це важливо в контексті майбутнього парламенту.
А ще Гацьку подобається, що “Громадянська позиція”, на його думку, єдина політсила, яка оприлюднює прізвіща всіх своїх фінансистів та декларації про доходи та майно всіх своїх кандидатів, хоча цього й не вимагає законодавство. “Це важливо, адже через рік-два можна буде зробити порівняння, як жили тоді і як живуть зараз”, – пояснив кандидат.
Є ще в списку під номером 3 “Громадянської позиції” така собі Марина Соловйова. І не така собі, а юрист, захисник історичної та культурної спадщини України, представник громадських організацій України на останніх сесіях ЮНЕСКО.
Так ось, з її слів, вона готова проводити люстрацію в судових органах, тобто саме в тому “темному омуті”.
“Коли я потраплю до ВР, я очолю комітет по культурі та духовності. Сьогодні в занепаді наша українська кіностудія імені Олександра Довженка, так чого ж ми повинні страждати від засилля російського серіального продукту, який нав’язує нам чужий гуманітарно-інформаційний простір?”, – запитує Марина Соловйова.
Також, вона повідомила, що в Україні, особливо, Києві, жахлива ситуація зі збереження старої архітектури.
“Будинок, який є пам’яткою, спочатку купують, з часом доводять до аварійного стану, потім отримують дозвіл на знесення й будують на його місці багатоповерхівку”, – розповіла захисниця історико-культурної спадщини України.
16-й у виборчому списку Гриценка Микола Нещадим розкрив секрети позиціонування “Громадянської позиції”.
“Зараз війна. Війна і вибори – речі несумісні. Але вибори треба проводити, адже це якість парламенту. Ми не в опозиції до влади і Президента – він ще не зробив критичну кількість помилок, щоб нам туди переходити. Але ми не замовчуємо факти, що зроблені помилки, які призвели до таких наслідіків”.
За словами Нещадима, який є експертом з питань безпеки України й віддав службі в армії 42 роки життя, з військової точки зору миру можна досягти або перемогою, або капітуляцією. Те, що зараз відбувається – є ні одним, ні іншим.
В такому разі це перемир’я, яке нині склалося, потрібно максимально використовувати, щоб зміцнити обороноздатність держави, щоб входити в наступну фазу в зовсім іншій, посиленій якості.
А що відбувається нині – оборонні підприємства в цю “гарячу пору” не мають належного державного замовлення.
Натомість ми бачимо переговори. Замість того, щоб посадити за переговорний стіл країни Будапештського меморандуму, які є гарантами суверинітету й територіальної цілісності України, ми сідаємо за стіл переговорів з терористами й даємо їм “особливий статус” на українській землі.
Хоче стати депутатом Верховної ради й Олександр Величко, відомий в житомирському політичному бомонді депутат міської ради, який не забуває повідомляти присутніх, представляючи себе, що він вчитель.
В його випадку, ми бачимо, що при великому бажанні, вчитель також може керувати країною.
Так ось, Величко ще будучи депутатом Житомирської міської ради, вже балотується до Верховної. “Йому що, стало нудно в стінах рідної житомирської мерії, навіщо йому Верховнорадівське депутатство?”, запитали ми його.
Мотивація така: щоб отримати більше повноважень і можливостей впливати на місцевих чиновників, які блокують багато своєчасних реформ, в першу чергу, в сферах освіти й ЖКГ, до яких причетний Величко.
А обгрунтовує таку сміливу заяву він так: “За попередній рік ми з командою “Громадянської позиції” у Житомирі провели в дворах більше 150-ти зустрічей з жителями багатоповерхівок й приватного сектору. Ми не боялися йти до людей, що нам з балкону помиї на голову виллють. Люди постійно звертаються з проблемами, яких не повинно бути взагалі, але вони чомусь виникають і саме на рівні місцевого самоврядування. 80% цих проблем ми допомагаємо вирішувати, інші 20 – не в наших силах, але такого не повинно бути, тому я йду в парламент”.
