Свою нову збірку поезії з пікантною назвою “Білі шкарпеточки” презентувала в “Антикафе” поетеса Марія Хімич.
Збірка пікантна не лише за назвою, а й за змістом. Багато хто може присоромитися й засудити авторку, читаючи відверті речі маніакально-сексуального характеру, якими просякнута ця збірка.
На наш погляд, який не претендує ні на що, у віршах Марії Хімич прослідковується виклик суспільним хворобам, які нас оточують, але від яких, як від чуми, ми воліємо відмежовуватися, бо в кожного своїх проблем вистачає, а чуже лихо нікому не потрібно.
Не чіпляти на себе негативне – ось завдання кожного, але інколи треба знімати “рожеві окуляри” й звертати увагу, що світ, в якому ти живеш, до інших людей, набагато жорстокіший, ніж до тебе, й випробування, які вони проходять, ти ніколи б не зміг пройти, однак те, що витримуєш ти – іншим, може, й не під силу.
Збагнувши чому так, залишається лише подякувати Господу Богу за те, що маєш й зайнятися благодійністю. До речі, під час презентації збірки Марія зібрала 916 гривень на допомогу українській армії.
“Для того, щоб здолати зло, потрібно його побачити”. Здається, що Марія, як і будь-яка людина, здатна здолати стільки зла, скільки спроможна побачити, а бачить Марія, судячи зі збірки “Білі шкарпеточки”, чимало.
Не викликає сумніву лише те, що робить вона це з гуманістичних мотивів.
Отож, побажаємо їй успіху на цьому нелегкому шляху.
