Рвануло, та так, що аж шибки задрижали, і де? В самій колисці, вотчині президенсько – спікерського сьогоднішнього буття. Всі розмови про сепаратистів та «російський слід», не витримують жодної здорової критики, це те, що в народі називається – достали!
Вперше, портрету президента викололи очі, розтоптали та спалили, а приміщення обласної ради – взяли штурмом. Всього цього могло і не бути, аби не кадрові, відверто недолугі рішення, які збурили тиху, та, як до цього часу здавалося «благополучну» Вінницю, де все працює чітко і за графіком, немов механізм швейцарського годинника.
Спроба змістити справжнього майданівця Сергія Свитко з посади голови обласної ради викликали не тільки протест, а і фізичний супротив, адже замість нього мав стати перефарбований регіонал, який готовий присягнутися одночасно і президенту, і чорту, і богу.
Більше того, як і за часів Януковича простим виборцям у Вінниці – знову зась бути присутнім при прийнятті рішень обласної ради, не їх кажуть це діло кого обирати\призначати, а кого знімати – в шию виганяти. І Все б то воно нічого, аби така ситуація була винятком, а не правилом, аби кадрова «чехарда» зачепила б тільки Вінниччину, а у всіх, по-новому, по-демократичному, по-справжньому.
На жаль, втрата справжньої підтримки в базовому регіоні для президента і спікера свідчить тільки одне: вплив президента різко зменшується, довіра у населення стрімко падає, а в суспільстві невпинно ростуть протестні настрої. Якщо президент і надалі продовжить відверто недолугі та нічим не виправдані кадрові призначення, то до весни такі події, як в Вінниці стануть буденним явищем для більшості областей і регіонів.
Вже очевидно, з якою нестриманою радістю та ентузіазмом потирають руки у Кремлі, як тішаться з того, що в угоду великому і не дуже бізнесу, до влади у всіх її ланках йдуть безпринципні та некомпетентні особи, за якими великими літерами написано – нас підтримує БПП. І тоді не потрібно воювати, перемагати на полі бою, стануть марні тисячі вже втрачених життів та зусилля мільйонів, бо ворог всередині, він посеред нас, і він набагато небезпечніший, аніж зовнішній, зо всіма своїми градами та сепаратистами вкупі взятими.
Прибрати бізнес від влади та привести туди осіб з державо-творчим підходом, ось це має бути головним завданням у керівника держави, а президент навпаки, тягне туди бізнесменів різного ґатунку, аби ті, скориставшись можливостями, ще, і ще раз обібрали як «липку» і без того збіднілий народ. Якщо так справи підуть і надалі, то навесні президент взагалі може втратити владу, і розмови про третій Майдан можуть стати сумною реальністю.
Не краща ситуація і на Житомирщині, адже призначення що в області, що в місті, дають не відповіді на сучасні виклики, а ставлять все нові, і нові запитання, відповіді на які ніхто і не збирається давати. Останні рішенні Житомирської міської ради та її виконавчого комітету свідчать тільки про одне: владу в місті та в області остаточно взяли в руки ділки різної масті, і їм глибоко начхати, що думає простий люд, що буде завтра з транспортом у обласному центрі, з містом, з країною.
Бентежить і те, що провладні еліти повністю втратили інстинкт самозбереження, вчиняють так, як-то живуть останній рік, місяць, день, а після нас – хоч потоп. Ситуація майже патова, влада відверто не хоче і не може виконувати своїх обов’язків, суспільство не хоче і буде більш терпіти, отож, нас ждуть сумні часи нових потрясінь і нових гучних скандалів та розчарувань.
