Зробити щось своїми руками мене змушують не тільки обставини, але і постійне бажання творити, винаходити.
Правда, іноді обставини перемагають і тоді мені допомагають професіонали Нової радуги, у яких можна завжди замовити хороші ворота. Ознайомитись можна тут – http://novaraduga.com.ua/vorota/
Особливо часто винаходити доводиться на дачі: місцевість віддалена, глуха, без магазинів і інших благ цивілізації. Мимоволі доводиться включати кмітливість. А в селі завжди – то паркан впаде, то дах потече, то лава покоситься. Ось і ходжу, придивляюся по своїх засіках: що з чого можна ще викроїти, чому дати друге, а то й третє життя.
Наочний приклад – ворота і хвіртка. Так-сяк паркан з «рабиці» я натягнув на металеві стовпи, а на вхідній групі заощадив: заходь, хто хочеш, і бери, що забажаєш. Треба відзначити, що ворота і хвіртка в цивілізованому заводському виконанні коштують іноді дорого, що перекривають за ціною весь мій паркан зі стовпами. До того ж металеві вхідні групи тримається на міцних опорах, їх потрібно не тільки купити і привезти, але і забетонувати. Можна й так, але я вирішив своїми руками.
Отже, жадібність і лінь привели мене в сарай, де протягом довгих десятиліть покотом діяли і нудьгували міцні сухі дерев’яні рами в коробках. Еврика! Рами цілком ще можуть приносити користь, якщо ними гідно розпорядитися. Витягнувши все це багатство назовні, я обстежив зразки столярної майстерності радянської епохи і переконався – деревина бездоганна і не має ні натяку на цвіль або грибок.
Рами легко знялися з підстави найпростішим інструментом – викруткою. Дві однакові стулки призначалися для воріт, одиночна – для хвіртки. Для монтажу вхідної групи були підготовлені «рідні» петлі.
Сталеві труби, придбані для монтажу легкої «рабиці», не зовсім підходили для монтажу дерев’яних стулок і кріплення петель, а точніше – абсолютно не годилися. Для цих цілей довелося знайти непоказні, але міцні дерев’яні стовпи. І от – у мене вийшли ворота!