У суботу, 11 липня, Житомирське
мистецьке об’єднання «Квартира 10» (Ольга Гаврилова, Даша Демчик, Володимир
Ковальчук, Руслан Кукса та Марія Розбіцька, яка, на жаль, не змогла приїхати)
навідалось до Вінниці завдяки чудовому і дружелюбному Віктору Волосу, котрий
організував у кафе-клубі «Метро» (кафе-клуб “Метро”, площа Гагарина
“Кімната метафори”.
Гості цього вечора з цікавістю
слухали виступи поетів, лунали з вуст глядачів запитання, а сама «Квартира 10»
насолоджувалась гарною атмосферою та чудовою компанією вінничан.
Ольга Гаврилова читала пронизливі
містичні тексти з присмаком шаманських танців.
Ты во мне разлагаешься постепенно
солнышко поднимается шариком для
пинг-понга
взлетает
сон в сон
как поцелуи сквозь марлю –
мы оба болеем чумой.
Ничто не становится прежним –
смерть каблуки обгрызает до
косточек
до кашицы.
Целуй меня так,
словно ты – три литра вина.
Поднимается солнышко
разрывая атомным взрывом
небесную твердь,
черепах и слонят.
Я в любой из своих квартир
все кричу и кричу на стены
обглоданные до кирпичика
подкроватными монстрами.
Подкроватные монстры танцуют
шаманские танцы.
Я хочу одолжить твою смерть.
Володимир Ковальчук виспівував
меланхолію в нашому житті, даруючи ніжну лірику.
Повен рот каміння
Проте все одно прослизає
Випадає втікає
Не вдається перемолоти знищити
Ім’я її
Наче часу випито чимало
Але пам’ять ловить
Звірів ліхтарного світла
Що оселилися тоді на постелі
Дозволяла пестити
Стискати ніжно в долонях
Покусувати
Ім’я своє
Прагнуло свободи
Диким хижаком
Звіром котрий обов’язково ранить
Прокусить до самої поезії
Наче стерегла наглядала
Проте вирвалось
Не твоє
Ім’я.
Даша Демчук дарувала юнацьку
наївність в креативних реченнях.
Заполночь.
Может стоит пригладить пыл
своей нечисти.
Окна устали жить
только сонными кошками
ангела бесноватого.
От чего же ему не сбежать?
По клавишам
пустоши,
замерши в ля-минор.
Тишиной напоив оркестр
зверей.
В ней дрожит только облако
силуета души.
Испиши все тетради
записками сумасшедшего,
незаметного
под дождливыми стеклами
глаз.
И узнай,
что под жабрами
есть еще “ты”,
или нет
не дыши.
Стон разбудит соседа
палаты,
что видит такие же сны.
Руслан Кукса описував єднання
людини з природою, незвичне і в той же час буденне.
Я всім деревам
Наливав з глечика сік
з солодким присмаком
Жіночих слів
Вітер ніжив їхні крони
А сонце цілувало коріння
Глек розбився
І у руках лишилось вушко
Мого люблячого бога.
Окрема Подяка Вінницькому
Універмагу, Марині Кордонець та Віктору Волосу і його Angry Nation – молодіжній
некомерційній громадській організації.
