Заводимо домашніх тварин

До вирішення про «поведінку» домашньої тварини потрібно підходити максимально відповідально. Адже ви не іграшку вибираєте, яку «коли що» можна закинути на полицю, щоб не заважала.

І не новий телевізор з потенційною можливістю повернення в магазин, якщо набридне. Так що вже, будь ласка, перечитайте «Маленького принца», приготуйтеся надовго бути у відповіді за того, кого приручили і пройдіться по цим пунктам, перш ніж сказати категоричне «ні» або «так».

Ким буде ваш вихованець? Рішення має прийматися всією сім’єю колегіально. Не варто йти на поводу у сина, охочого завести величезного павука, якщо тато страждає аранхофобіей. Якщо, звичайно, стати матір’ю-одиначкою не входить у ваші найближчі плани. І навряд чи потрібно приводити в однокімнатну малогабаритку кавказьку вівчарку. Треба співвідносити свої бажання і можливості.

Біч нашого часу – алергічні реакції. Якщо ви вирішили завести, наприклад, папуги – знайдіть можливість спочатку тісно поконтактувати з пташкою. В гостях у друзів або в зоомагазині. Поторкайте, «понюхайте», прислухайтеся до реакції свого організму. Необхідність віддати комусь тварина, яка встигли полюбити, якщо у одного з членів сім’ї виникне алергія, може стати для дитини справжньою трагедією.

Вивчіть всі про зміст «обраного» тварини. Про їжу, щеплення, виховання і необхідний догляд.

Поговоріть з дитиною про те, що зі своїм вихованцем він буде не тільки грати коли захоче. А з його появою виникнуть і нові обов’язки. Але будьте, як піонер, готові до того, що більша їх частина буде на вас.

Так кого ж все-таки вибрати? Адже всі тварини такі милі! Якщо ваша дитина чітко знає, що він хоче собаку (а може бути навіть конкретної породи), то краще саме її і заводити. Звичайно, якщо дозволяють житлові умови, і ніхто з родичів не заходиться в астматичному кашлі після спілкування з псом.

Якщо ж чадо забажав нікого екзотичного або навіть зовсім чарівного звіра, то тут корисно буде розібратися за якими ознаками був зроблений вибір. Наприклад, коала – зворушливий, флегматичний і м’який ведмежа, якого хочеться потискати. Але він занесений до Червоної книги і взагалі може жити тільки в Австралії, тому що харчується по здебільшого евкаліптовими листям, з якими у нас в середній смузі Росії великий напряг. З роллю «м’якого Сладун» може впоратися і кіт і пес який-небудь спокійної породи. А якщо ви готові до деякої екзотики – то подумайте про шиншил.

До речі, трохи про моду на різних екзотичних тварин. Як казав Кіплінг словами Мауглі: «Кожен повинен жити в своїй зграї». Дика тварина назавжди залишиться диким і непередбачуваним, навіть якщо ви взяли його зовсім маленьким.

Тому я б вкрай не рекомендувала брати спочатку неодомашненних звірів у будинок як вихованця для дитини. Сьогодні вони можуть грати з малюком і ластитися, а завтра «полювати» за його ногами. Або ж просто вкусити або подряпати. Звичайно, якщо ви не перський шейх, щоб мати змогу утримувати вольєр з пантерами і сад з павичами.

На закінчення хочеться сказати, що радість, яку дарують нам «менші брати», а також досвід виховання доброти і відповідальності для наших дітей з лишком компенсують деякі незручності, пов’язані з доглядом за домашнім вихованцем.

Но, кого бы вы не выбрали, вам всегда пригодиться услуга ветеринара. Поєтому ві всегда можете обратиться за услугами в центр ветеринарной медецині “Друг”. Узнать цены в ветеринарной клинике можна на сайте центра.