Україна три роки не може знайти альтернативу вугіллю-антрациту з Донбасу. Чому?

Замість популярного за часів Януковича твердження “Донбас всіх годує”, в 2017 році актуальним гаслом уряду стало: “Донбас всіх гріє”. Експерти вказують, що частково це відповідає дійсності. Адже сім з чотирнадцяти українських ТЕС працюють на антрацитовому вугіллі, яке видобувається в Україні тільки в Донецькому вугільному басейні. І за три роки конфлікту на Сході український уряд так і не зміг позбутися залежності від цього вугілля, пише DW.

Як наслідок – тритижневе блокування залізниці, якою перевозять вугілля-антрацит з непідконтрольних Києву територій Донецької та Луганської областей, поставило під загрозу всю енергосистему країни. Уряд України оголосив надзвичайний стан в енергетиці і терміново шукає можливості розв’язати проблему. Однак чому схаменулися тільки зараз?

Проігноровані заклики до диверсифікації

Шукати альтернативу вугіллю з Донбасу українські та американські експерти радили уряду ще на початку збройного конфлікту на сході України, каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. За його словами, були розроблені кілька ймовірних сценаріїв розвитку подій в енергетиці і шляхи реагування на них, які передбачали диверсифікацію поставок антрацитового вугілля через імпортні закупівлі. Втім, уряд їх тоді проігнорував. 

“Енергетичний блок уряду не почув поради експертів і сконцентрувався лише на закупках антрацитової групи вугілля тільки на неконтрольованих урядом українських територіях, не маючи жодної диверсифікації. Тому такий зараз і результат“, – каже Омельченко.

За його словами, лише у квітні 2016 року Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЄКП) розробила формулу формування ціни вугілля, яке мало б імпортуватися, прив’язавши її до ціни вугілля на біржі в Роттердамі, плюс вартість доставки в Україну. Оскільки імпортувати вугілля було значно дорожче, аніж закуповувати на Донбасі, то НКРЄКП прийняла постанову про поетапне зростання оптової ціни на електроенергію, а це спровокувало значне підвищення комунальних тарифів для українців.

Неефективний Ротердам +

Тарифи діють і понині, водночас на початку 2017 року виявилося, що Україна за період дії підвищених цін так і не закупила за кордоном достатньо вугілля, аби закінчити нинішній опалювальний сезон.

“У нас зараз залишилося 927 тисяч тонн антрацитового вугілля. В місяць Україна використовує 1 мільйон 200 тисяч тонн цього вугілля”, – заявив міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик у понеділок, 13 лютого, обґрунтовуючи, чому в країні потрібно ввести надзвичайний стан в енергетиці. 

При цьому, за даними уряду, Україна щороку завозила з неконтрольованих територій Донбасу, 9 мільйонів тонн антрациту.

За даними державної статистичної служби, за одинадцять місяців минулого року Україна імпортувала 825 тисяч тонн антрациту. Експерти пояснюють, що формула Ротердам + виявилася неефективною. Тому імпортери відмовилися завозити антрацит в Україну. 

“Формула не вигідна, бо не налаштована на кон’юнктуру ринку. За цією формулою береться середня ціна на вугілля за попередні дванадцять місяців плюс витрати на транспортування. Але ж минулорічні ціни значно нижчі за нинішні, тому нікому не вигідно імпортувати”, – пояснює Володимир Омельченко. 

За його словами, нині на Ротердамській біржі антрацитове вугілля можна купити приблизно за 80 доларів за тонну , це приблизно 2200 гривень, плюс доставка близько тисячі гривень за кожну тонну. Натомість за формулою Ротердам+ ціна для закупівлі вугілля закладається минулорічна. А це 55 доларів (приблизно 1500 гривень) плюс доставка. При цьому міністр Ігор Насалик, зауважує, що ціна вугілля з Донбасу зараз складає 1730 гривень за тонну. 

“Ніхто ж з імпортерів не буде працювати собі у збиток, якщо під боком можна купити дешевше”, – пояснює Омельченко.

Вихід є

Експерти впевнені, що скасування формули Ротердам+ може розблокувати імпорт вугілля в Україну. Аналітик Центру дослідження енергетики Олександр Мельник наголошує, що можливості для закупівлі антрацитового вугілля за кордоном є. Його продають, крім сусідньої Росії, також США, ПАР, Австралія, Казахстан. Він зауважує, що вся транспортна інфраструктура для імпорту антрациту є, оскільки Україна імпортує достатньо багато вугілля інших марок, зокрема коксівного. Це підтвердив і міністр інфраструктури Володимир Омелян. За його словами, українські порти можуть забезпечити приймання та обробку до 490 тисяч тонн на місяць. Також для перевезень свої ресурси може мобілізувати “Укрзалізниця”. 

“Наявну інфраструктуру можна і треба розвивати, ми всі розуміємо, що питання енергонезалежності – це питання нашої перемоги у війні”, – сказав Володимир Омелян.

Експерти зауважують, що уряд опинився у безвихідній ситуації з антрацитовим вугіллям також через відсутність довгострокового планування імпортних поставок.

“Якщо купувати сьогодні на сьогодні, як хоче уряд зараз, то звичайно таких пропозицій немає. Однак з доставкою через два-три місяці, то купити можна без проблем. Це ж біржовий товар”, – зазначив в інтерв’ю DW Олександр Мельник.

Він переконаний, що вирішення вугільного питання лежить у політичній площині.

У четвер, 16 лютого, президент України Петро Порошенко заявив, що Україна не повинна повністю відмовлятися від видобутого на неконтрольованій частини Донецької і Луганської областей антрацитового вугілля. 

“Будемо приймати додаткові рішення щодо диверсифікації джерел постачання енергетичного вугілля, не забуваючи про те, що і те вугілля, що видобувається на окупованих територіях, воно теж наше, українське, і повинно займати свою частку в енергетичному балансі”, – зауважив Петро Порошенко.