Коцюбко вважає, що до конфлікту з Шарікавою може бути причетний міський голова

Без категорії

Редакція може не розділяти позицію авторів розділу “Авторська колонка”

Автори розділу “Авторська колонка” несуть відповідальність за достовірність наведених фактів


“C-14, керівник Євген Карась прибув з Києва з командою в кількості 22 чоловік, вчинили погром в одному з кафе – «Шарікава». С-14 прославилася побиттям адвоката і журналіста в суді, хоча, судячи з відео, адвокат їм «наваляв».

Але мета візиту С-14 в Житомир була явна – напад на кафе «Шарікава» по вулиці Київській, що знаходиться навпроти Свято-Михайлівської Церкви.

28 вересня серед білого дня С-14 кинули в приміщення кафе «Шарікава» димову шашку. Перелякані люди, що знаходилися всередині кафе, а це в основному жінки і діти, почали вибігати з задимленого приміщення.

Два бійця з 95-ї бригади спробували зупинити вакханалію, але нападники їх послали «на три букви» і обізвали військових «рядженими». Знамениту волонтерку, яка постійно допомагає фронту, Євген Карась обізвав «сепаратисткою» лише за те, що жінка заступилася за переляканих дітей.

Максим Линник – командир першої роти управління патрульно-постової поліції Житомирської області, який перебував на місці злочину разом зі своєю ротою сказав обуреної жінці – «Звертайтеся в прес-центр. Там Вам дадуть відповідь.»

Пожежна машина стояла недалеко – якщо загориться, щоб встигнути загасити, все-таки житловий будинок. Все це говорить про те, що акція була спланована заздалегідь і влада Житомира була в курсі.

Євген Карась привселюдно заявив, що він оголошує Житомиру війну і має всіх на увазі. Також він заявив, що «з ментами я домовився». І дійсно, цих 22 чоловік, двоє з яких – житомиряни, супроводжувала поліція піша і 4 машини екіпажів поліції, а по периметру їх охороняли бійці нацгвардії.

С-14 пройшли до пам’ятника Шевченка потім по Великій Бердичівській, повернули на Михайлівську, а потім пішли по Київській в бік вокзалу. Вони півдня ходили по нашому місту і поліція їх не затримала.

Особливу увагу приділю представникам С-14 з Житомира та їх керівнику. Це такий собі Пількевич. Він є одним із заступників міського голови Житомира Ткачука, інший – Пучич, вцілому – колишній «ДемАльянс» – всі «пташенята» Сухомлина.

Після погрому на місце злочину прибув заступник мера Ткачук, переконався, що робота виконана і пішов доповідати Сухомлину. Хочу зазначити, що це друга акція, проведена цим керівником. Перша була на Старому Бульварі. За міськими чутками, Сухомлин умовляв деяких житомирян зробити це, але жителі Житомира йому відмовили. Тому йому довелося звернутися до київських.

Політики тут ніякої немає. Це банальний гоп-стоп з розбоєм – він хоче відібрати мережу «Шарікава». Де гарантія, що вони завтра не будуть атакувати будь-який інший заклад міста, який не подобається, або дуже подобається меру?

Навіщо нам, платникам податків, технічно оснащувати і екіпірувати поліцію, платити їм зарплату, якщо поліцейські не захищають громадян, а дозволяють бешкетувати в місті, яке ці поліцейські охороняють і в якому живуть вони і їхні родини.

А потім ще проводжати їх по місту, охороняючи від обурених житомирян. Вони вчинили правопорушення проти житомирян, проти громадян України, проти дітей і жінок, людей похилого віку, вони поставили під загрозу життя і здоров’я і відвідувачів кафе і мешканців житлового будинку по вулиці Київській, а поліція проводила цю їх з почесним ескортом, як Президента.

Люди порушили громадський порядок, а поліція охороняла їх від законослухняних громадян. І що це за рівень підготовки силових структур у нас в місті, які не затримали жодного?

Мер зобов’язаний вибачиться перед жителями Житомира за таке кричуще неподобство в центрі міста, за обурливі дії поліції і нацгвардії теж.

Один з представників кафе «Шарікава», Олександр, сказав на камеру «Я такий же, як вони». Ні Саша, ти не такий, ти працюєш, платиш податки, а вони безробітні, ти був на Майдані в 2013 -2014году, а їм в цей час було по 12-13 років. Їм глибоко начхати на Майдан, на солдатів-захисників, на волонтерів, та й на Батьківщину теж. У них інші цілі – труїти газом дітей, жінок, тих, хто не може за себе постояти. Всі вони від призову до призову ховаються за липовими меддовідками. І обличчя свої вони не від поліції ховали (поліцію вони зовсім не боялися), а видно від воєнкомів, раптом знайдуть.

Ми, житомиряни, звертаємося до мера Сухомлина, з вимогою – дати відповідь:

– чому в місті, яким він керує, поліція не заарештувала учасників акції в кафе на місці;

– чому в місті, де сам мер живе, налякані і отруєні житомиряни не можуть через це отримати компенсації за завдані моральні збитки і шкоду здоров’ю;

– чому в місті, про який мер, за його словами, так піклується, поліція замість того, щоб затримати порушників, охороняла їх і дала їм спокійно піти;

– чому житомиряни в своєму місті Житомирі не можу спокійно відпочити, вийти в центр міста.

Якщо в двох кроках від мерії серед білого дня житомирян можуть закидати димовими шашками, то навіщо нам такий мер?

Пан мер, в Ваших закладах, де продають алкоголь, каси впали не через того, що люди пішли в «Шарікаву» каву пити, а через те, що половина молоді поїхала.”

На Бога надейся

Мы много лет надеялись на Бога, Просили по чуть-чуть, а иногда и много,                                                                Но время подошло отдать немного И дружно поработать всем для Бога.

Когда настал Майдан – мы зла боялись, Но вскорости с диктатором расстались, И что же получили мы в остатке?        Нам лозунги, а им, конечно, бабки.

Но вот добро затылок почесало,           Что, братья, делать? -заберут и сало, Придумать надо как от зла спасаться, Один нам выход – организоваться.     

Мы все надеялись, надеялись на Бога, Но Бог устал и тяжела его дорога,        Но если мы поможем ему вместе, Тогда не будем на последнем месте.

Ну что, включил мозги, передохнул немного?   

Нам предстоит тяжелая дорога, Начни с себя: какого же ты рода И что сегодня сделал для народа?  

И если мы, народ, не будем вместе, Пиши пропало – ждут дурные вести,       И если нынешних оставим править, Все, крышка нам и нечего добавить.

Поэтому нам времени немного,    Господь потерпит, тяжела его дорога, На небесах подумает так строго:            А нужен ли такой народ для Бога?

03.02.2016 г. Сергей Долгий

 

Олександр Коцюбко

 


Редакція може не розділяти позицію авторів розділу “Авторська колонка”

Автори розділу “Авторська колонка” несуть відповідальність за достовірність наведених фактів