“Нуль помилок” – девіз, і, одночасно, пріоритет заводу Кромберг & Шуберт у місті Житомир. 3-го листопада 2018-го року виповнилося рівно три роки з дня відкриття заводу, з дня, коли колектив почав втілювати у життя свій девіз.
Всі ми помиляємось – не були б ми людьми, то звідки ж такий девіз – “Нуль помилок”? Кому потрібен такий гіпертрофований перфекціонізм? Чому завод не має права на помилку?
Вся справа у тому, що завод збирає єлектропроводку для автомобілів Мерседес, БМВ, Ауді, Вольксваген, Сеат, МАН. Зібрані комплекти електрообладнання постачаються на заводи в Європу, на яких відбувається збірка автомобілів. Ціну помилки тут неможливо навіть визначити – це, мільярдні збитки, коли може відбутися повернення серії вже проданих автомобілів, через виявлення технічного браку в якомусь вузлі електрооблання. Але не тільки втрата грошей може бути наслідком помилки – найвища цінність – це життя людей, які купуючи, або сідаючи в автомобіль, покладаються на його справний технічний стан.
Ось таке серйозне виробництво відбуваюється у Житомирі на заводі Кромберг енд Шуберт. З нагоди третьої річниці з дня свого відкриття, підприємство влашувало свято для своїх працівників, і відкрило свої двері журналістам. Для житомирських медійників провели ексурсію представники команди заводу: технічний директор Славомір Качмарек, начальник виробництва Михайло Бруновський, піар-менеджер Ольга Воєвуцька, начальник фінансового відділу Ольга Калініна, начальник технічного відділу Андрій Фаткулін, та НР-менеджер Максим Козирев.
Завод хоч номінально, зветься житомирським, і його неофіційна назва КроШу, збіглась з назвою мікрорайону, до якого він прилягає – Крошня, сама юридична адреса зареєстрована у селі Оліївка Житомирського району. От вже ж Оліївці пощастило – 6 мільйонів гривнів ПДФО в місяць Кромберг енд Шуберт сплачує в бюджет Оліївки – такий інвестор – це ж просто мрія – можна розвивати інфраструктуру громади!
Як добре, все-таки, мати діло з добросовісними партнерами, які поважають закони. Іноземні компанії в Україні, без особливої ідеалізації, приносять з собою стандарти добросовісності, але, водночас, і дисципліни. Тут вища зарплата, забезпечені соціальні гарантії, робочі місця чисті, приділяється увага особистим потребам працівників, від яких, навзаєм, очікується відповідальне ставлення до роботи. І хоч інвестиційний клімат в Україні низький, як його не намагаються підняти, забюрократизованість і відверта кримінальна корумпованість все ще не дають бізнесам комфортно почуватися в Україні, Кромбергу в Житомирі, зі слів представників його адміністрації, вдається знаходити порозуміння з адміністраціями села, міста й області, а також держави – завод відвідував і Президент України Петро Порошенко.
Славомір Качмарек каже, що навіть, попри не зовсім сприятливий інвестиційний клімат в Україні, він все-одно, рекомендує своїм іноземним партнерам по бізнесу, відкривати в Україні свої підприємства. От вже ж ці європейці – вірять в нас все-таки, головне й нам, виправдовувати їхню довіру, тим більше, що проблема дефіциту робочої сили спільна і для Європи, і для України.
Здавалося б, ось тобі завод, ось тобі робота, ось тобі турбота, зарплата, ось тобі повага – а ще спробуй знайти працівників! Не так то й легко! По-перше, будь-кого не візьмеш – людина має мати бажання працювати – це найголовніше, бути адекватною, здатною виконувати норматив. Кваліфікована робоча сила – це, наразі, дійсно, золото: на Кромберг енд Шуберт Житомир, наприклад, є відділ підготовки і навчання, де майбутні працівники спочатку засвоюють теорію, а потім на тренажерному обладнанні вчаться виконувати ту роботу, яка від очікується.
Підготувати працівника – це вже труд, і часто, отримавши певний досвід, працівники звільняються з рідного заводу і їдуть на європейські заводи в пошуках більшої зарплати. Зупиняти їх ніхто не має права, адже завод – це не тюрма, і кожен має право пробувати кращої долі. Теж саме відбувається і в Європі – поляки, наприклад, теж себе пробують в багатших європейських країнах на вищих зарплатах, від чого у Польщі утворюється дефіцит робочої сили, який заповнюється українцями.
За словами Качмарека, зарплата на житомирському Кромбергу на 30% менша ніж на аналогічних підприємствах у Польщі, Словаччині, Угорщині. Враховуючи витрати на еміграцію та сам рівень життя в країнах ЄС, не факт, що українець за кордоном зможе сильно розбагатіти, однак, людей до переїзду в інше місце мотивують не тільки гроші, а й такі нематеріальні чинники, як бажання розширення свого світогляду, кола спілкування, отримання нових вражень від подорожей та проживання в іншій країні.
Однак, непоодинокі випадки, коли попрацювавши в Європі, працівник повертається на рідний завод в Україну. І таких людей, каже технічний директор Кромберг енд Шуберт Житомир завод цінить дуже високо, адже вони побували в Європі, побачили, що там теж не рай, у них розбились певні ілюзії і ідеалізації, але, водночас, у них з’явився і цінний досвід. Зазвичай, такі люди більше вже нікуди не рвуться, а вкладають свої зусилля в свій професійний ріст вдома.
