Адвокат обвинуваченого у державній зраді Василя Муравицького Андрій Гожий, відомий тим, що на одне з судових засідань прийшов з боксерською капою, яку одягнув перед тим, як кинутися з кулаками на активістів, а також тим, що нещодавно засвітився на пропагандистському шоу в Московії, де долучився до транслювання фейків щодо України, відтепер захищатиме Василя Муравицького в європейських судах.
Натомість, як повідомляє Житомир.інфо, замість Андрія Гожого третім адвокатом блогера стала Світлана Новицька, яка захищала творців «Новоросія ТВ» Дмитра Васильця та Євгена Тимоніна.
Очевидно, що рівень Житомира Андрій Гожий швиденько вже “переріс”, адже, окрім принесеної в зал суду боксерської капи і влаштованої там бійки, його аргументація в якості адвоката на захист підзахисного в суді, в принципі, й закінчилась, наразі, він робить на Муравицькому собі кар’єру вже в Московії, при тому, що самому Муравицькому загрожує 15 років ув’язнення за просування “ополченців” і “Новоросії”, а також за зусилля з виправдання і легалізації злочину проти держави – анексії Криму московитами.
Василь Муравицький затриманий за посягання на суверенітет і територіальну цілісність України. Він брав гроші в Московії за написання і розміщення в мережі інтернет статтей, які слідством кваліфікуються як такі, що підривають державний суверенітет України, сприяють поваленню державного ладу, розпалюють міжнаціональну ворожнечу, закликають до насильства, незаконної зміни влади, виправдовують московитську військову агресію в Україні.
Сам же Муравицький ще в 2011-му році зрікся статусу журналіста, заявивши, що у нього зовсім інша задача і ціль.
І, очевидно, що тоді він не лукавив, дійсно, його цікавила не журналістика, а повернення України в сферу геополітичних інтересів Московії, і він приклав для цього всіх зусиль – брав у Москви гроші за статті про розвал державності України, а це вже, дійсно, не журналістика, а підривна діяльність.
Наразі ж, Московія через наближені до неї організації і структури в світі прикладає зусилля для переведення процесу в політичну площину, а самому Муравицькому з усіх сил намагається надати статус “в’язня сумління”.
При тому, для українців, які захищають свою державу від нападу московитів, Муравицький і без співпрацюючих з Москвою правозахисних організацій з самого початку мав статус В’язня Сумління без лапок і з Великої літери – при чому Сумління Свого Власного, адже тільки той, у кого ув’язнене сумління може сприяти загарбнику, а коли його зловили з доказами співпраці з ворогом в час неоголошеної війни, коли вже загинули тисячі співгромадян, дійсно, героїчно захищаючи Батьківщину від ворожого вторгнення – одягнути вишиванку і зіграти в “розп’ятого хлопчика”.
Лише В’язень Свого Власного Сумління може дозволити себе захищати як журналіста, перед цим заявивши, що він “не журналіст, і жодна нагорода його з нього не зробить”.
Це означає лише одне – світові правозахисні організації, які захищають Муравицького як журналіста – обмануті самим Муравицьким, адже вони захищають як журналіста того, хто ще у 2011-му році публічно заявив, що він не журналіст.
Все побудовано на брехні – звідси й проблеми Московії і усіх, хто з нею душевно.
Обманювати надзвичайно небезпечно для самого себе. Особистість, яка посіяла зерна обману, вколе ногу об колючки, які виросли.
