Війна в країні внесла корективи в життя кожного українця.
Сьогодні хотів розказати про роботу людей, які рятують здоров’я солдат та пересічних громадян, це наші лікарі.
Журналісти завітали в ортопедично – травматологічне відділення обласної лікарні в Житомирі.
Завідуючий відділенням Віктор Верховський знайшов час незважаючи на завантаженість щоб відповісти на питання ЗМІ.
– Віктор Володимирович, розкажіть про роботу травматологічного відділення в цей складний період?
– Завідуючим відділенням я вже близько 12 років, а взагалі лікарем працюю 25 років. На щастя застав радянську школу ортопедії та травматології.
Пам’ятаю перший раз я сюди попав в 1977 року з запаленням легень і мене рятували видатні лікарі Анатолій Шотенко, Едуард Домарацький
Колись не було МРТ, не було КТ, не було УЗІ тоді все вирішувалось чисто на відчутті, на освіті, на основі того що людина відчуває пальцями і чує вухом.
Зараз часи міняються, є сучасні методи обстеження, без яких лікар обходитись не може.
Але методи лікування, які на сьогоднішній день знаходяться на озброєнні сучасного лікаря, дозволяють хворого поставити на ноги в найкоротший термін, адже, якщо раніше людина знаходилась на витяжінні і на лікарняному протягом трьох – шести місяців, сьогодні цей термін може бути зменшений до одного, трьох місяців завдяки удосконаленню методів лікування, фіксаторів уламків кісток, завдяки методам які допомагають позбавити людину болю.
Дуже великий прогрес отримав метод ендопротезування великих суглобів (кульшових та колінних), що дозволяє позбавити людину від болю та повернути їй рухи, повернути її до повноцінного життя.
– Віктор Володимирович, скільки операцій в середньому проводиться в день?
– В середньому в день проводиться від трьох до семи операцій, буває дев’ять, десять операцій, на жаль з епідемією ковіда, війною, економічними складнощами ми обмежені в кількості операцій, крім того, сучасні методи вимагають більш тривалого втручання, але зменшують терміни відновлення.
— Скільки у Вашому підпорядкування лікарів?
– У нас вісім лікарів в сумі зі мною, при цьому ми забезпечуєм прийом в поліклініці, цілодобові чергування, консультації в військоматі, експертизу ЛКК, Судово Медичну експертизу.
Щодо військових, то до нас вони поступають з передових шпиталів. Ці пацієнти вимагають заходів лікування та реабілітації і ми робимо все, щоб повернути суспільству повноцінних громадян. Лікування військових у нас абсолютно безкоштовне.
– Пане Вікторе! В середньому скільки хворий перебуває на лікуванні?
– Це індивідуально, у нас перебувають від 3 до 21 діб, реабілітація займає від місяця до шести, залежить від особистих властивостях організму, психологічного настрою. Більш складні випадки потребують лікування до року, а іноді і більше.
В нашому відділенні виконуємо операції різної складності при переломах кісток верхньої, нижньої кінцівки, переломах кісток тазу, також виконуємо ендопротезування, виконуємо артроскопічну (малоінвазивну) резекцію менісків , пластику хрестоподібних зв’язок, реконструкцію ротаторної манжети плеча, тощо…
Сьогодні до нас повертаються питання шкірної пластики, лікування вогнепальних переломів з масивним пошкодженням мяких тканин, судинно-нервових пучків, лікування множинної та поєднаної травми, а це дуже високо енергетичні пошкодження, які потребують особливої уваги.
Вернемось до історії, третього грудня ми відсвяткували 70 річчя ортопедо-травматологічної служби , яка була започаткована в Житомирі Віталієм Федоровичем Патлаєм, в 1952 році. Він був фронтовик. Під час війни йому ампутували кінцівку після важкого поранення, що, як він казав спонукало його до вступу в мед інститут імені Богомольця. Після закінчення клін-одинатури з ортопедії травматології НДІ ортопедії та травматології м.Києва приїхав працювати в Житомир. Допоміг відкрити ортопедичне відділення. Напрямок роботи якого, в першу чергу, було спрямований на лікування наслідків вогнепальних поранень (це пост травматичні остеомієліти, хибні кукси) – те що до нас повертається сьогодні, лікування кістково – м’язового туберкульозу, що на сьогоднішній день є дуже великою проблемою, це «terra incognitа» для багатьох лікарів. Лікування наслідків вроджених та набутих деформацій, клишоногості, наслідків поліомієліту.
З часом акценти змінились, лікарі перешли на лікування виробничих та сільськогосподарських травм, більше уваги вимагали остеосинтез, ендопротезування, артроскопія, реконструктивні операції. Це дороговартісні, матеріалойомкі, енергойомкі операції, які дозволяють повернути пацієнта до нормального життя – прокоментував зав відділення.
Якщо дійшли до історії,то хочу згадати наших лікарів Солонинко, Пєстєрєву, Дубового, які працювали з Віталій Федоровичем, Миколу.Коханчука, Юрія Чехоніна, Бориса Контуша, Віктора Оніщенко, Юрія Стецика, Володимира Верховського, Олександра Сергієнко та багато багато інших. Їх ми не повинні забувати, це наша історія.
– Яка операція вам запам’яталась найбільше?
– Набільше запам’ятовуються неординарні випадки. Це вогнепальні переломи, тяжка виробнича травма, травма внаслідок ДТП, що супроводжуються пошкодженням судин та нервів, відривні ампутації. На жаль не завжди вдавалось відновити, спасти кінцівку. Але якщо в мирний час це були поодинокі випадки, то сьогодні, з початком бойових дій, ми постійно маємо справу як із свіжою травмою так із її наслідками.
– Пане Вікторе, знаю що у Вас лікарська династія. Ваш батько довгий час працював лікарем. Діти також пішли в медицину.
– Так, моя бабуся працювала медсестрою під час Другої світової війни, син Олександр Верховський працює також лікарем-травматологом в нашому відділенні.
– Олександр Вікторович, скільки Ви після інтернатури працюєте лікарем?
– Після інтернатури працюю в відділенні ортопедії – травматології півтора року.
– Ваша перша операція. Що Вам запам’яталось ?
– Моя перша операція в медінституті, на п’ятому курсі, а друга операція, найбільше запам’яталась, коли мене самого залишили з медсестрою і сказали роби. Після того як я все зробив з’явилось відчуття, що я щось можу. Особисто виконую одну – дві операції в день.
— Дякую, Слава Україні !
– Героям Слава!
По перше травматологічний напрямок – це один найбільш дороговартісний для будь-якого медичного закладу. На сьогоднішній день є певні здобутки в плані малоінвазивної хірургії, травматологічної допомоги. Широко використовуються апарати зовнішньої фіксації, різноманітні імпланти VAC – апарати, детоксикаційна терапія, заміщення мякотканинних та шкірних дефектів.
Відділення займається артроскопічною хірургією патології колінного та плечового суглобів, часом запрошуємо фахівці з національного інституту ортопедії і травматології.
– Для того щоб щось розвивати, треба серйозна матеріально – технічна база, точніше покращення. Ми покладаємо великі сподівання на травматологію і велике значення має колектив, – зазначив директор з невідкладної допомоги та хірургічної роботи Віталій Хоменко.
На завершенні директор Обласної лікарні Богдан Леськів, та медичний директор з невідкладної допомоги та хірургічної роботи Віталій Хоменко поділились своїм досвідом.
Робота ортопедично травматологічного відділення в будь якому лікувальному закладі, в тому числі в обласній лікарні, є одним із пріоритетів, тому що на сьогоднішній день, коли йдуть бойові дії, пацієнтам, які потребують стаціонарну медичну допомогу – є важливою. Безумовно ми відкоригували роботу ортопедично травматологічних відділень. У нас їх два.
Такої кількості відкритих переломів, в тому числі і міно – вибухових і у нас в області і в інших регіонах раніше не було, тому зараз застосовуються технології, які забезпечують відновлення постраждалих пацієнтів, разом з тим ми приділяємо дуже велику увагу роботі в цьому напрямку. Ми зараз в процесі закінчення закупівлі дороговартісного рентген, обладнання для ортопедично травматологічних відділень, оснащення операційних ортопедично травматологічних відділень сучасними інструментаріями сучасними лампами і всім що необхідно, а також плануємо для нашого корпусу де розташовані травматологічні відділення забезпечити комп’ютерним томографом, це реально. Думаю до березня квітня це буде зроблено . На сьогоднішній час, ми також щоб їм було простіше робити, розмістимо там сучасний ультра звуковий апарат, – підсумував генеральний директор Обласної лікарні Богдан Леськів.
Автор статті : Сергій Форест
