Ракета «Кинджал», офіційно відома як авіаційний ракетний комплекс 9-А-7660 з ракетою Х-47М2 (за класифікацією НАТО — AS-24 Killjoy), є російською аеробалістичною системою, створеною на базі наземного комплексу «Іскандер-М». Запускана з модифікованих винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К, вона розвиває високі швидкості на окремих ділянках траєкторії та здатна нести звичайну або ядерну бойову частину масою близько 500 кг. Насправді це не революційна гіперзвукова зброя, а вдосконалений балістичний снаряд із додатковими можливостями завдяки повітряному старту.
Від перших застосувань у березні 2022 року й до початку 2026-го Росія випустила по Україні близько 86 таких ракет. Українська протиповітряна оборона, посилена американськими комплексами Patriot, а згодом — власними системами радіоелектронної боротьби, продемонструвала високу ефективність. Ключовим проривом стала українська розробка «Ліма», яка до квітня 2026 року нейтралізувала 58 із 59 запущених ракет «Кинджал». Це довело: навіть найгучніші заяви про невразливість розбиваються об поєднання сучасних технологій, рішучості та міжнародної підтримки.
Розуміння будови ракети «Кинджал», її реальних можливостей та еволюції протидії допомагає побачити, як українська оборона адаптується до нових викликів і чому інвестиції в багаторівневий захист залишаються пріоритетом.
Історія створення та еволюції ракети «Кинджал»
Розробка ракети «Кинджал» розпочалася задовго до гучної заяви Володимира Путіна в березні 2018 року. По суті, це авіаційний варіант already існуючої балістичної ракети 9М723 з комплексу «Іскандер-М», адаптований для запуску з повітря. Російські конструктори додали спеціальний хвостовий обтічник, змінили рулі та посилили захист сопел двигуна, щоб ракета витримувала високі швидкості та навантаження на зовнішній підвісці літака.
Перші публічні випробування пройшли в Арктиці 2019 року — МіГ-31К стартував з аеродрому Оленя і вразив ціль на полігоні. У 2021 році комплекс офіційно прийняли на озброєння, сформували окремий авіаційний полк. Російська пропаганда одразу позиціонувала ракету «Кинджал» як «зброю, якій немає аналогів» і яку «не здатна перехопити жодна система ППО у світі».
На практиці це був маркетинговий хід. Базова конструкція залишалася тією самою, що й в «Іскандера», просто запуск з висоти та швидкості носія давав додатковий імпульс. До 2025 року Росія провела модернізацію: додала можливість термінального маневрування на кінцевій ділянці траєкторії, щоб ускладнити перехоплення Patriot. Виробництво наростили — у 2024 році замовили 44 ракети, у 2025-му ще 144, загальний обсяг контрактів на 2024–2025 роки склав 188 одиниць за ціною близько 4,5 мільйона доларів за штуку.
Технічні характеристики ракети «Кинджал»
Ракета «Кинджал» — це твердопаливний аеробалістичний снаряд завдовжки близько 7–7,2 метра та діаметром 0,9–1,2 метра. Стартова маса сягає 4300 кг. Бойова частина — фугасна масою приблизно 500 кг або ядерна малої потужності (5–50 кілотонн). Двигун — одноступеневий твердопаливний.
Швидкість на піку російські джерела заявляють до 10 Махів (близько 12 000 км/год), однак незалежні оцінки показують, що гіперзвукові значення досягаються лише короткочасно на активній ділянці або під час пікірування. На більшій частині траєкторії швидкість нижча. Дальність залежить від профілю запуску та носія: при старті з МіГ-31К — до 1500–2000 км з урахуванням радіуса дії літака, при використанні Ту-22М3 теоретично до 3000 км.
Система наведення — інерційна з можливістю корекції за супутниковими сигналами та, ймовірно, термінальним самонаведенням. У 2025 році додали елементи маневрування на кінцевому етапі, щоб ухилятися від перехоплювачів.
| Параметр | Заяви Росії | Оцінки незалежних експертів | Примітка |
|---|---|---|---|
| Довжина / діаметр | 7–8 м / ~1 м | 7,2 м / 0,9–1,2 м | Оцінки за фото та відео |
| Стартова маса | ~4000–4300 кг | ~4300 кг | Уніфіковано з «Іскандером» |
| Бойова частина | 500 кг (ядерна або звичайна) | ~480–500 кг | Обмежена потужність для стратегічних цілей |
| Макс. швидкість | До 10–12 Махів | Пік короткочасний, у середньому нижча | Квазібалістична траєкторія |
| Дальність | 2000–3000 км (з носієм) | 1500–2000 км (реально для України) | Залежить від висоти та швидкості запуску |
| Носій | МіГ-31К, Ту-22М3 | Переважно МіГ-31К (1 ракета) | Обмежена кількість носіїв |
Дані щодо характеристик та виробництва базуються на оцінках CSIS Missile Threat та відкритих контрактах, проаналізованих українськими та західними експертами.
Як працює ракета «Кинджал»: фізика польоту простими словами
Літак-носій МіГ-31К піднімається на висоту 15–20 км і розганяється до надзвукової швидкості. У момент скидання ракета отримує початковий імпульс — це головна перевага повітряного старту порівняно з наземним «Іскандером». Твердопаливний двигун працює кілька десятків секунд, розганяючи бойову частину до високих швидкостей.
Далі ракета летить по квазібалістичній траєкторії: піднімається, виходить за межі щільних шарів атмосфери, потім пікірує на ціль. На кінцевій ділянці можливі невеликі маневри — особливо після модернізації 2025 року. Час польоту до українських міст короткий: від районів базування в Росії до Києва — близько трьох хвилин, до Львова — п’ять-шість хвилин. Це залишає мало часу на реакцію, але сучасні радари та системи наведення Patriot встигають захопити ціль.
Повітря навколо ракети на гіперзвукових швидкостях розжарюється до тисяч градусів — звідси й міф про «невидиму» або «непробивну» бойову частину. Насправді теплове випромінювання та радіолокаційна помітність дозволяють системам ППО виявляти й супроводжувати об’єкт.
Носії ракети «Кинджал» та обмеження парку
Головний носій — модифікований МіГ-31К. Літак 1980-х років із потужними двигунами та великою висотністю ідеально підходить для розгону важкої ракети. На одну машину підвішують лише одну ракету «Кинджал» — це серйозне обмеження. За різними оцінками, Росія має кілька десятків таких переобладнаних перехоплювачів, і не всі вони постійно готові до вильотів.
Ту-22М3 теоретично може нести до трьох ракет, але на практиці такі пуски рідкісні. Планувалася адаптація під Су-34 і навіть Су-57, однак реальних підтверджень масового використання цих платформ немає. Обмежена кількість носіїв та висока вартість кожної ракети роблять «Кинджал» зброєю точкових, а не масових ударів.
Застосування ракети «Кинджал» у війні проти України
Перший заявлений пуск відбувся 18–19 березня 2022 року — по цілях в Івано-Франківській та Миколаївській областях. У наступні роки ракети використовували епізодично в складі комбінованих атак разом із крилатими ракетами та дронами. Крупні залпи фіксували 2023 року — зокрема, шість ракет «Кинджал» за одну ніч у травні.
4 травня 2023 року українські військові вперше збили ракету «Кинджал» над Києвом за допомогою Patriot. Це стало гучним спростуванням пропагандистських заяв про «неперехоплюваність». В наступні місяці та роки Patriot регулярно справлявся з цими цілями. До лютого 2026 року загальна кількість запущених ракет «Кинджал» сягнула 86.
У 2025 році після модернізації ефективність перехоплення Patriot дещо знизилася — коефіцієнт перехоплення впав із 37 % до 6 % в окремі періоди. Росія почала частіше вражати інфраструктуру та підприємства. Однак уже 2026 року ситуація змінилася завдяки українським системам радіоелектронної боротьби.
Міф про гіперзвукову невразливість ракети «Кинджал»
Російська пропаганда називає ракету «Кинджал» «гіперзвуковою» та «такою, що не має аналогів». Насправді це класична балістична ракета, яка на частині траєкторії перевищує 5 Махів — як і більшість балістичних снарядів світу. Справжні гіперзвукові системи (планерні гіперзвукові блоки або крилаті ракети з прямоточними двигунами) зберігають високу швидкість і маневреність протягом усього польоту.
Ракета «Кинджал» летить по передбачуваній балістичній або квазібалістичній дузі з обмеженими можливостями ухилення. Саме тому американські зенітні комплекси Patriot, що використовують кінетичне перехоплення, успішно справляються з нею. Успішні перехоплення 2023 року та наступних місяців остаточно розвіяли міф про повну невразливість.
Українська протидія: Patriot та прорив «Ліма»
Американські комплекси Patriot стали справжнім щитом для українського неба. З травня 2023 року вони регулярно знищували ракети «Кинджал», попри високу швидкість і короткий час підльоту. Кожне успішне перехоплення — це результат злагодженої роботи радарів, розрахунків та якісних ракет-перехоплювачів.
Однак запаси зенітних ракет обмежені й дорогі. Саме тому українські інженери розробили та розгорнули систему радіоелектронної боротьби «Ліма» компанії Cascade Systems. Вона працює не кінетично, а через пригнічення та підміну супутникових сигналів навігації. Спеціальні сигнали «обманюють» антени з керованою діаграмою спрямованості (CRPA), які Росія ставить на свої ракети.
Результати вражають: з моменту розгортання «Ліма» нейтралізувала 58 із 59 ракет «Кинджал». Лише одна досягла цілі. У першому кварталі 2026 року система пригнітила 26 таких ракет, а також десятки крилатих ракет і понад 10 тисяч дронів. Атаки ракетами «Кинджал» різко скоротилися. Українські фахівці інтегрували «Ліма» в загальну систему ППО, створивши ешелонований захист: зовнішній шар — літаки та далекобійні засоби, середній — Patriot та інші ЗРК, внутрішній — потужний радіоелектронний заслін.
Українська система «Ліма» довела, що навіть проти модернізованих балістичних ракет можна ефективно боротися без витрати дорогих перехоплювачів. Це не просто технічний успіх — це стратегічний зсув, який знижує залежність від поставок боєприпасів і економить ресурси.
Виробництво, вартість та реальні обмеження
Попри гучні заяви, виробництво ракети «Кинджал» залишається обмеженим. Контракти 2024–2025 років передбачають трохи менше 200 одиниць. Станом на 2026 рік загальний накопичений запас оцінюється в 200–300 ракет. Висока ціна — близько 4,5 мільйона доларів за одиницю — та складність носіїв не дозволяють Росії використовувати їх масово.
Кожна втрачена чи нейтралізована ракета «Кинджал» — це відчутний удар по бюджету та арсеналу. У поєднанні з ефективною українською протидією це робить застосування такої зброї дедалі менш раціональним для Росії.
Уроки ракети «Кинджал» для української оборони
Досвід протистояння ракеті «Кинджал» показав кілька важливих речей. По-перше, багаторівнева оборона працює: поєднання зенітних ракетних комплексів, літаків і радіоелектронної боротьби дає синергетичний ефект. По-друге, українські інженери здатні створювати конкурентоспроможні рішення навіть в умовах війни — «Ліма» стала яскравим прикладом.
По-третє, міжнародна допомога залишається критично важливою. Patriot не лише збивав ракети, а й дав час на розвиток власних технологій. І нарешті, пропагандистські міфи про «непереможну зброю» розбиваються об реальні бойові результати та технічний аналіз.
Ракета «Кинджал» залишається небезпечним засобом ураження, особливо при масованому застосуванні в комбінації з іншими типами ракет і дронів. Однак українська оборона вже довела здатність нейтралізувати цю загрозу. Подальший розвиток систем радіоелектронної боротьби, зміцнення ешелонованої ППО та підтримка союзників дозволяють дивитися в майбутнє з обґрунтованим оптимізмом. Українське небо стає дедалі захищенішим — не за рахунок міфів, а завдяки реальним технологіям, мужності розрахунків та інженерному таланту.
