За даними контрактів російського Міноборони за 2024–2025 роки, серійна ракета «Кинджал» (9-С-7760) коштує приблизно 4,5 мільйона доларів США за одиницю. Ця цифра майже вдвічі нижча за попередні експертні оцінки в 10–15 мільйонів і відображає реальну ціну масового виробництва, а не прототипів чи пропагандистських заяв.
За нею стоїть складна інженерна адаптація звичайної балістичної ракети під повітряний старт із важким титановим бойовим блоком і спеціальною системою наведення, здатною працювати на гіперзвукових швидкостях. Для України ці цифри важливі не лише як статистика — вони показують, наскільки дорого агресору кожен запуск і які саме ресурси потрібно протиставити такій загрозі.
У 2026 році виробництво триває, але обмежене кількістю носіїв і санкційним тиском. Розуміння реальної вартості допомагає точніше оцінювати стійкість російської ракетної кампанії та ефективність української оборони.
Що таке «Кинджал» і чому його називають гіперзвуковим
«Кинджал» — це аеробалістична ракета, створена на базі сухопутного «Іскандера-М». Її запускають із модифікованого перехоплювача МіГ-31К із висоти близько 20–25 кілометрів. Літак розганяє ракету, після чого вона виходить на балістичну траєкторію, розвиваючи швидкість до 5,5–10 Махів на середній ділянці.
На відміну від класичних крилатих ракет, вона не планує в атмосфері на малій висоті весь час. На кінцевій ділянці швидкість падає до 2–3 Махів — саме тоді її найчастіше перехоплюють. Російська пропаганда акцентує «невразливість» на гіперзвуку, але реальна фізика та бойовий досвід показують протилежне: плазмовий слід заважає радіозв’язку, а сповільнення робить ракету вразливою для сучасних систем ППО.
Титановий проникаючий бойовий блок вагою близько 480 кг (або ядерний варіант) вимагає спеціальних конструктивних рішень. Титан витримує величезні теплові та механічні навантаження під час удару на високій швидкості. Саме ці елементи — посилена конструкція, гіперзвукова навігація та титан — роблять ракету значно дорожчою за базовий «Іскандер».
Звідки взялася цифра 4,5 мільйона доларів
Наприкінці 2025 року українські аналітики отримали доступ до російських закупівельних документів Коломенського КБ машинобудування. Контракти на 2024–2025 роки передбачали постачання 188 ракет «Кинджал»: 44 у 2024-му та 144 у 2025-му. Ціна однієї одиниці — 366 мільйонів рублів, що за тодішнім курсом дорівнювало приблизно 4,5 мільйона доларів.
Це не рекламна вартість і не оцінка «зі стелі», а реальна виробнича ціна серійної партії. Раніше західні та українські ЗМІ часто називали 10–15 мільйонів, ураховуючи НДДКР, модернізацію носіїв та одиничні екземпляри. Серійне виробництво та падіння курсу рубля значно знизили питому вартість.
Важливий нюанс: 4,5 мільйона — це ціна самої ракети. До неї додаються витрати на підготовку екіпажу МіГ-31К, пальне, обслуговування аеродромів і ризик втрати дорогого носія. Кожен запуск «Кинджала» — це не просто 4,5 мільйона, а значно більша сума для російського бюджету.
Чому «Кинджал» дорожчий за «Іскандер»: технічні причини ціни
Базовий «Іскандер-М» (9М723) коштує 2,3–3 мільйона доларів. Різниця в 1,5–2 мільйони пояснюється кількома ключовими доробками:
- Повністю титановий проникаючий бойовий блок замість комбінованих рішень.
- Посилена конструкція планера та рульових поверхонь, що витримує гіперзвукові навантаження та нагрів.
- Спеціалізована система наведення з інерціальною платформою, супутниковою корекцією та активною радіолокаційною головкою, адаптованою під високі швидкості.
- Адаптація під повітряний старт: кріплення, відділення від носія, початкове прискорення.
Ці зміни вимагають дорожчих матеріалів, точної механіки та додаткових випробувань. Масове виробництво частково компенсує витрати, але повністю нівелювати різницю не вдається.
Порівняння вартості російських ракет (за контрактами 2024–2025)
| Ракета | Тип | Вартість, млн USD | Примітка |
|---|---|---|---|
| Кинджал (9-С-7760) | Аеробалістична | 4,5 | Титановий блок, гіперзвукова навігація |
| Іскандер-М (9М723) | Балістична | 2,3–3,0 | База для «Кинджала» |
| Циркон (3М22) | Гіперзвукова крилата | 5,0–5,6 | Найдорожча в лінійці |
| Х-101 | Крилата | 2,0–2,4 | Масове виробництво |
| Калібр (3М-14) | Крилата | 1,5–2,3 | Морське базування |
Дані базуються на витоках контрактів 2024–2025 років, проаналізованих українськими та західними експертами.
Обмеження виробництва та носії у 2026 році
«Кинджал» не можна випускати тисячами, як «Іскандер» чи «Калібр». Головне обмеження — носії. МіГ-31К — це перероблені старі перехоплювачі. Нових літаків такого типу Росія не виробляє вже десятиліттями. За різними оцінками, до 2024 року парк міг сягати 20–24 одиниць, але удари по аеродромах (Саваслейка та інші) суттєво його скоротили. В окремі періоди 2024–2025 років у строю залишалося лише кілька боєздатних машин.
Реалістичні оцінки виробництва на середину 2026 року (на основі даних CSIS та аналізу експертів) — 500–700 балістичних ракет на рік разом з «Іскандером-М». З них на «Кинджал» припадає значно менша частка — десятки одиниць на рік. Це не масова зброя, а інструмент точкових ударів по найбільш захищених або важливих цілях.
Бойовий досвід та перехоплення українською ППО
З 2022 року «Кинджали» регулярно беруть участь у масованих атаках на Україну, часто в зв’язці з «Іскандерами» та крилатими ракетами. Мета — перевантажити систему ППО. Однак із травня 2023 року, коли перший «Кинджал» збили над Києвом комплексом Patriot, стало зрозуміло: «невразлива» ракета цілком перехоплюється на кінцевій ділянці траєкторії.
Українські розрахунки Patriot неодноразово підтверджували успішні перехоплення. У 2025–2026 роках ефективність у захищених зонах залишалася високою. Росія намагається ускладнити завдання маневруванням та модернізацією, але фізика лишається тією самою: на малих висотах і зниженій швидкості ракета стає звичайною балістичною ціллю. Кожен збитий «Кинджал» — це не лише врятовані життя та інфраструктура, а й 4,5 мільйона доларів, викинутих Росією на вітер.
Навіть за зниженою ціною 4,5 мільйона за штуку серія зі 188 ракет 2024–2025 років обійшлася приблизно в 850 мільйонів доларів лише на «Кинджали». Якщо додати модернізацію носіїв, підготовку екіпажів, інфраструктуру та втрати від ударів по аеродромах, сума зростає в рази.
Російська економіка воєнного часу вже несе величезні витрати на весь ракетний арсенал — мільярди доларів щороку. Санкції б’ють по електроніці та високоточних компонентах, змушуючи вдаватися до паралельного імпорту та канібалізації (розбирання старих систем). «Кинджал» у цьому сенсі — престижний, але дорогий і обмежений за масштабом інструмент. Чим довше триває війна, тим сильніше позначається знос парку МіГ-31К та дефіцит кваліфікованих кадрів.
Що це означає для України та стратегії оборони
Розуміння реальної вартості «Кинджала» змінює погляд на загрозу. Це не нескінченний потік дешевого озброєння, а обмежений ресурс, який Росія витрачає обережно. Обмежена кількість носіїв робить кожен літак МіГ-31К цінною та вразливою ціллю. Удари по аеродромах і системах забезпечення вже довели свою ефективність.
Для української ППО пріоритет лишається незмінним: сучасні комплекси на кшталт Patriot, NASAMS та інтегровані системи раннього попередження. Кожен перехоплений «Кинджал» економить не лише життя, а й демонструє, що інвестиції партнерів в українську оборону працюють. Росія може модернізувати ракети та тактику, але базові фізичні та виробничі обмеження нікуди не зникають.
У 2026 році «Кинджал» продовжує залишатися одним із найдорожчих інструментів в арсеналі агресора. Його реальна ціна — близько 4,5 мільйона доларів за одиницю — та обмежені можливості носіїв роблять цю загрозу серйозною, але керованою за наявності достатньої кількості сучасних засобів перехоплення та точних ударів по інфраструктурі запуску.
Розвиток української протиповітряної оборони та подальший тиск на російські виробничі ланцюжки продовжують залишатися ключовими напрямами. Кожен день, коли дорога ракета не досягає цілі, — це ще один крок до того, щоб ціна війни для Росії стала непосильною.
