В Україні публічне виконання російської музики обмежено з 2022 року законом, спрямованим на захист національного культурного простору. Закладам, які порушують заборону, сьогодні загрожують невеликі штрафи, але обговорюється їх значне збільшення. Приватне прослуховування в навушниках або в закритому автомобілі не тягне відповідальності, однак гучне відтворення на вулиці може призвести до протоколу за порушення громадського порядку.
Закон визначає чіткі критерії: заборона стосується виконавців із російським громадянством, отриманим після 1991 року, з можливістю винятків для тих, хто офіційно засудив агресію. На практиці це спонукає кафе, магазини та водіїв таксі переходити на українські та міжнародні треки, сприяючи розвитку вітчизняної сцени. Скарги надходять регулярно, хоча окремої статистики щодо «музичних» порушень поліція не веде — частіше кваліфікують як шум або дрібне хуліганство.
Реальність 2026 року показує, що символічні санкції не завжди зупиняють, тому багато власників бізнесу самі впроваджують суворі плейлисти. Для звичайних людей головне — розуміти межу між особистою свободою та публічним простором, де діють інші правила.
Як з’явилася заборона: від мовних квот до культурного захисту
У 2014 році після анексії Криму та початку конфлікту на Донбасі Україна запровадила перші квоти на українську музику в радіоефірі. Це був обережний крок, спрямований на підтримку вітчизняних виконавців. Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року прискорило процес. Уже в червні Верховна Рада ухвалила закон № 2310-IX, який кардинально змінив правила гри в публічному просторі.
Документ вніс зміни до Закону «Про культуру». З жовтня 2022 року на території України заборонили публічне виконання, показ, демонстрацію та оповіщення фонограм, відеограм і музичних кліпів, де звучить голос співака чи співачки з російським громадянством, отриманим після 1991 року. Під заборону потрапили й твори, створені російськими фізичними або юридичними особами. Мета — не просто покарати, а створити умови, в яких українська музика отримує більше простору та уваги.
Закон став частиною ширшої політики підтримки національного продукту. Паралельно посилили квоти на радіо та телебаченні, запровадили механізми фінансування українських артистів через державні програми. Музика перестала бути просто фоном — вона перетворилася на елемент інформаційної та культурної безпеки.
Що вважається публічним використанням: чіткі межі
Ключовий момент — поняття публічності. Закон забороняє відтворення в закладах торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, у громадському транспорті, на концертах і масових заходах. Якщо трек звучить у кафе через колонки так, що його чують відвідувачі, це вже порушення. Те саме стосується магазинів, перукарень, фітнес-клубів і навіть таксі, якщо водій використовує музику як частину сервісу для пасажирів.
Приватний простір залишається вільним. Вдома, в навушниках, у закритому автомобілі з піднятими склами — слухайте що завгодно. Проблеми починаються, коли звук виходить за межі особистої території. Відкриті вікна машини, портативна колонка на вулиці чи в парку, гучна музика на балконі — усе це може кваліфікуватися як публічна демонстрація. Поліція часто реагує на скарги сусідів або перехожих саме з таких приводів.
Цікавий нюанс стосується змішаних плейлистів. Якщо в кафе звучить один російський трек серед двадцяти українських та зарубіжних, це все одно порушення. Закон не встановлює «допустимий відсоток» — будь-яке публічне використання забороненого контенту вважається проступком. Власникам бізнесу простіше повністю очистити плейлисти, ніж ризикувати перевірками.
Хто платить штраф: заклади чи звичайні люди
Відповідальність насамперед лежить на суб’єктах господарювання — власниках кафе, магазинів, компаній, що надають послуги. Саме вони мають контролювати, яка музика звучить у їхніх приміщеннях. Водій таксі чи маршрутки також несе відповідальність як представник послуги. Якщо пасажир скаржиться або поліцейський фіксує порушення під час рейду, протокол виписують на підприємця або водія.
Звичайні громадяни не потрапляють під дію статті про музичну заборону безпосередньо. Однак якщо людина гучно вмикає російську музику в громадському місці і це призводить до конфлікту чи порушення порядку, поліція може кваліфікувати дії за іншими статтями Кодексу про адміністративні правопорушення — дрібне хуліганство або порушення тиші. У таких випадках штрафують уже фізичну особу.
Окрема історія з неповнолітніми. Якщо підлітки на вулиці чи в під’їзді гучно слухають заборонений контент, протокол часто складають на батьків за статтею про неналежне виховання дітей. Були випадки, коли після гучних інцидентів біля місць недавніх обстрілів саме дорослі отримували попередження чи штрафи.
Скільки коштує порушення сьогодні і що пропонують змінити
На 2026 рік реальні штрафи залишаються скромними. Стаття 155 КУпАП передбачає для суб’єктів господарювання санкції в діапазоні від 17 до 170 гривень. Багато джерел називають саме верхню межу — 170 гривень за перше порушення. Повторне протягом року може кваліфікуватися додатково, але автоматичного посилення в межах цієї статті немає. Сума настільки невелика, що для великого закладу вона практично невідчутна.
| Тип порушення | Поточний штраф (2026 рік) | Пропонований за законопроєктом № 9547 |
|---|---|---|
| Перше порушення для закладів | 17–170 грн | 5 100–8 500 грн |
| Повторне порушення протягом року | До 170 грн або за суміжними статтями | 17 000–25 500 грн |
| Фізичні особи (шум/хуліганство) | 85–255 грн або попередження | Без змін у цьому проєкті |
Законопроєкт № 9547, зареєстрований ще 2023 року, пропонує радикально підвищити відповідальність саме за порушення музичної заборони. Ініціатори хочуть запровадити окремі санкції: від 5 100 до 8 500 гривень за перше порушення та від 17 000 до 25 500 гривень за повторне. Станом на середину 2026 року документ усе ще перебуває на розгляді, хоча його неодноразово включали до порядку денного. Експертні висновки містять зауваження, тому остаточне рішення поки не ухвалено.
Автомобіль: коли особисте стає публічним
Салон машини формально вважається приватним простором. Однак якщо музика чутна на вулиці через відкриті вікна чи надто потужні колонки, ситуація змінюється. Поліція та суди в таких випадках часто кваліфікують дії як публічну демонстрацію забороненого контенту або порушення громадського порядку. Кілька гучних прецедентів в Одесі, Києві та інших містах показали: навіть у власному авто можна отримати протокол, якщо звук поширюється за межі транспортного засобу.
Особливо уважно ставляться до інцидентів, що сталися невдовзі після обстрілів чи трагічних подій. Гучна російська музика в такий момент сприймається не просто як порушення закону, а як провокація. В одному з випадків група молодих людей у центрі Києва не лише вмикала треки, а й перекривали рух — наслідком стали протоколи за кількома статтями одразу.
Практична порада водіям проста: якщо використовуєте музику в салоні — тримайте вікна зачиненими і не викручуйте гучність до максимуму. Для таксистів і водіїв маршруток це особливо актуально, оскільки вони надають публічну послугу. Багато хто вже перейшов на перевірені українські плейлисти, щоб уникнути зайвих питань під час перевірок.
Як перевірити трек перед увімкненням: практичний алгоритм
Повністю надійного публічного реєстру всіх заборонених виконавців не існує в зручному форматі. Однак є кілька робочих правил. По-перше, якщо артист — громадянин Росії і отримав паспорт після 1991 року, його музика під забороною в публічному просторі за замовчуванням. По-друге, існує механізм «білого списку»: російські виконавці можуть подати заяву до СБУ, офіційно засудити агресію, визнати територіальну цілісність України і отримати дозвіл на публічне виконання. На практиці таких випадків вкрай мало — механізм працює, але заяв надходить небагато.
Для власників бізнесу найпростіше використовувати готові плейлисти української музики або міжнародні треки від артистів, які не мають стосунку до Росії. Багато стримінгових сервісів дозволяють створювати корпоративні акаунти з модерацією контенту. Якщо сумніваєтеся в конкретному виконавці — шукайте інформацію про його громадянство та публічну позицію. Краще перестрахуватися, ніж пояснювати поліції походження треку.
Окрема історія — кавери та ремікси. Якщо український артист перепів російську пісню, формально це вже інший продукт. Однак якщо оригінал чітко впізнаваний і голос належить забороненому виконавцю, краще утриматися. Закон дивиться на виконавця оригінальної фонограми.
Реальна практика: скарги, перевірки та статистика
Національна поліція не веде окремої статистики саме щодо порушень музичної заборони. Скарги на російську музику часто реєструють як повідомлення про шум або дрібне хуліганство. В окремих регіонах за рік фіксують десятки звернень — від обурених сусідів до відвідувачів закладів. Більшість випадків закінчується попередженням або невеликим штрафом за порушення тиші, а не за сам факт «російського» контенту.
Перевірки відбуваються як за скаргами, так і в межах планових рейдів. Поліцейські заходять у кафе, магазини, опитують персонал, іноді перевіряють плейлисти. Власники, які свідомо ігнорують закон, ризикують отримати протокол. При цьому сума штрафу поки не мотивує до серйозних змін — звідси й популярність законопроєкту про посилення.
Цікаво, що багато закладів переходять на українську музику не через страх перед штрафом, а через запит відвідувачів та власну позицію. Після 2022 року зріс попит на вітчизняний контент, з’явилися нові плейлисти, фестивалі та підтримка молодих виконавців. Культурний зсув відбувається швидше, ніж змінюється законодавство.
Українська музика: альтернативи, які дійсно працюють
Замість того щоб шукати лазівки, багато власників бізнесу та водіїв просто змінюють репертуар. Українська сцена 2026 року пропонує величезне розмаїття: від перевірених Okean Elzy, Jamala і Kalush Orchestra до нових імен в інді, репі, попі та рокові. Платформи на кшталт YouTube Music і Spotify дозволяють легко збирати плейлисти «Тільки українське» або «Підтримка фронту», де зібрані треки з благодійними зборами.
Для таксі та громадського транспорту особливо зручні інструментальні версії або треки без тексту — вони не викликають зайвих питань і створюють приємну атмосферу. Деякі компанії навіть проводять внутрішні тренінги для працівників: як пояснити клієнтам зміну плейлиста і чому це важливо.
Підтримка національного продукту працює й на державному рівні: квоти на радіо, гранти для артистів, фестивалі. Чим більше якісної української музики звучить у публічному просторі, тим менше місця залишається для старих звичок. Це не заборона заради заборони, а створення нової культурної реальності.
Приватне прослуховування залишається особистим вибором кожного. У навушниках, вдома, в закритій машині — тут закон не втручається. Але коли музика стає частиною публічного простору, вона перестає бути лише питанням смаку. Вона стає відображенням того, яке майбутнє ми обираємо для країни. І в цьому виборі сьогодні дедалі більше людей віддають перевагу українському звучанню.
