Цими вихідними десятки житомирян стали глядачами та безпосередніми учасниками роупджампінгу в Житомирі. Стрибки вже традиційно відбувалися в житомирському парку Гагаріна з пішоходного мосту.
Незважаючи на доволі несприятливу погоду 2 квітня людей було чимало. Організатори приїхали на міст десь об 11-30. Крапав маленький дощик. Але вже через годинку погодка стала як на замовлення. А вже під вечер навіть сонечко намагалося пробитися скрізь хмарки..
Павло, організатор стрибків роуп-джампінгу у Житомирі: “У суботу було дві команди ми і друзі з Білорусії з Мінска.. У нас було стрибків 30. Особливо класно було коли три людини водночас стрибнули. Години о 2-ій дня натягнули тролей й почали кататися!))) Також класно було… Якщо все буде гуд, на травневі свята буде тролей велеченький… У неділю погодка була чудова, набагато краша ніж у суботу. Тому стрибнуло чоловік 20-25. Отож, чекайте нас на травневі вихідні. Ми будемо.”
Анюта, стрибнула з мосту: “Страшно, але той хто не боїться той – дурак!) Якщо порівнювати катання на тролі і стрибок з мосту, то страх однаковий. Але враження дуже класні, море адреналіну, емоцій шквалом =) На тролях найбільший страх, це відштовхнутися від моста, а далі – насолоджуєшся польотом…
Я один раз попробувала і мені ще захотілося, тому що це просто супер, ти на декілька секунд забуваєш все на світі, і ти просто летиш) Це не передати словами, це треба відчути! =) Алкоголікв і наркоманів ще можна вилікувати, а от залежних людей від адреналіну ні, тому що це великий адреналін =)”
Инна Ходаковская: “Очень интересные ощущения, словами передать сложно, море адреналина, море позитивных эмоций… Всё словами не пердать, эт надо самому почувствовать. Мне очень понравилось, хочу еще. И советую всем другим попробовать!
Андрей Левицький: “Мої враження вiд першого стрибка з мотузкою: хотiв я пригнути вже майже два роки, та якось завжди знаходились якiсь причини, чи то я їх сам собi знаходив) І ось на минулiй недiлi знову згадав про свою божевiльну iдею. Допомiг старий добрий ВКонтакт.
Знайшов групу, познайомився з людьми, запропонував друзям i, “медитуючи”, чекав вихiдних. Недiля, близько години дня ми втрьох вступаємо на мiст. Пiдiйшовши до мiсця стрибкiв, я був просто приголомшений… дiвчатка, чия вага не бiльше 40 кг з щасливим обличчям, вiдриваються вiд бортику i впадають у вiчнiсть, розсiкаючи своїм тiлом повiтря.
I тодi я подумав: невже тiльки менi так страшно)) Переборовши страх, почав вдягати спорядження. Я дуже хотiв пригнути з бортику, але в той час цьому заважали троси моста, i тут менi запропонували пригнути з цих тросiв, думаючи що я злякаюсь та вiдмовлюсь, бо звiдти пригати страшнiше. А чого б i нi – вiдповiв я. Вилiзши на цi троси, я одразу вiдчув сильний порив вiтру, серце почало битися ще швидше, напруга зростала. Вузенька смужка тросу пiд ногами i ВСЕ…”
Як це було:
