«Орі» – складений, «гамі» – папір, так з японської мови дослівно перекладається назва церемонії, яке уособлює у собі тисячолітню мудрість, історію, традиції та світогляд японської нації.
Орігамі в традиції японців більше ніж мистецтво – це система взаємодії з навколишнім світом через творення «цілого з цілого». Склавши невеличку фігурку з листка паперу і вклавши у процес її створення певний зміст, творець досягає результату – заспокоює заплакану дитину, відволікає її, захоплює, знаходить до неї підхід, розкриває її хвилювання, страхи, невпевненості, пробиває браму замкненості, ворожості до оточуючого світу.
Так само творець орігамі взаємодіє із власною душею. Він лікує її від тяготи життєвих розчарувань, нездійсненних бажань і мрій, виводить свою свідомість на вищий рівень світосприйняття. Це і означає стати на Шлях наближення до гармонії та досконалості у своєму земному житті.
Саме за свою гармонійність, уміння приймати з подякою та усвідомленням усе, що послано Всевишнім, ми і поважаємо японців. Цей народ, який періодично переживає жахливі природні і техногенні катастрофи, з посмішкою на вустах зустрічає кожен Божий день ніби він перший, ніби останній. Японці фаталісти, зациклені на культі смерті – кажуть невігласи. Зовсім ні, кажуть ті, хто познайомився ближче з культурою цієї дивовижної країни – вони просто пізнають Бога через Прекрасне.
В Житомирі є людина, яка на високому творчому, інтелектуальному, світоглядному рівні володіє філософією орігамі. Маргариту Антонову знають далеко за межами нашого міста. Вона – в.о. завідуючого факультету андрогогіки Украінського Народного университету при Житомирському інституті МАУП. Тут готують інструкторів орігамі. Очно і дистанційно у неї навчаються тонкощам арт-психології, науки фізичної і моральної реабілітації людей за допомогою мистецтва, розкриття власних творчих здібностей, вивільнення творчого потенціалу і досягнення гармонії з оточуючим світом і самим собою.
А ще 10 років тому, коли вона приходила у державні установи і пропонувала відкрити у Житомирі гурток орігамі, чиновники задавали одне й теж питання: «А що це за секта?». Широкому загалові тоді про орігамі як вид мистецтва в Україні і, зокрема, Житомирі, відомо не було. Сьогодні, орігамі в нашій державі активно розвивається. У тому числі й завдяки зусиллям координаційної ради орігамістів України, членом якої є житомирянка Маргарита Антонова.
Репортер Житомира, який поставив собі за мету познайомити житомирян з талановитими, творчими, самобутніми людьми, які знайшли у собі потенціал стати вище політики, розбратів, протистоянь, які живуть Своїм життям, даруючи оточуючим світло своїх сердець, зустрівся з Маргаритою Антоновою.
– Пані Маргарито, якими стежками ви йшли до орігамі?
– Всі події на Землі відбуваються в Часі і пов’язані Часом … Скекотний літній полудень, мені дев’ять років. Сусідський хлопчик, якому вже чотирнадцять продовжує дивувати і захоплювати мене. Він робить з «простої газети» капелюх, здається, що це не можливо. Я дуже боюся, що в нього не вийде, але все вийшло…
Моє серце, як стукає моє серце… Сьогодні я обов’язково попрошу навчити і мене, але він поспішає. Завтра, завтра я обов’язково навчу тебе … Тоді я ще багато не знала. Я не знала, що складання паперу тільки за допомогою рук називається орігамі. Що півтори тисячі років цю техніку зберігали в своїй культурі японці. Що це не зовсім мистецтво, а церемонія, філософія, наука. Я ще не знала, що орігамі завжди вважалося на Сході символом миру, спокою і сімейного вогнища.
Як багато я тоді не знала… Завтра, завтра я обов’язково навчу тебе… завтра… Але завтра настало тільки для мене. Увечері, купаючись у річці, хлопчик потонув і зробив крок у Вічність…
Сьогодні мої діти набагато старші за того хлопчика. Я викладач орігамі і вже не одну, а кілька десятків шапок можу зробити «з простої газети». Я беру в руки листок паперу … Моє серце, як голосно стукає моє серцею…
– Розкажіть про себе!
– Спочатку це було хобі. Потім, коли я усвідомила, що я вже багато знаю про орігамі, коли зрозуміла, що це моє – присвятила йому своє життя. За основною спеціальністю я інженер-будівельник. Професія як бачите, не надто творча. Багато років пропрацювала у будівельних організаціях. У 90-ті роки мала серйозну посаду в будівельному кооперативі «Житловик». На той час у мене вже було троє дітей і коли у 1995-му році я пішла у декрет з четвертою дитиною, навіть і не підозрювала, що у будівельну галузь вже не повернуся.
Вийшовши з декрету спробувала повернутися у будівництво, але за три роки все змінилося. Світ змінився. Стало іншим і будівництво. Потрібно було шукати себе у інших сферах діяльності. Оскільки у ті дня у мене було багато часу, який могла використати для саморозвитку, багато аналізувала попереднє життя, оточуючий світ. Детальніше ознайомилась з орігамі. Бажання професійно освоїти цю діяльність привело мене до Санкт-Петербурзького центру орігамі, який успішно закінчила 1999 року.
– Як склалося ваше життя після повернення до Житомира?
– Повернувшись до Житомира, навіть не підозрювала, наскільки складно знайти роботу за новою професією. Довелося спочатку працювати у кімнаті школяра – це така форма виховання, яка раніше діяла при ЖЕКах. Так ось, за ті півтора роки моєї роботи, здружилися усі навколишні двори, діти перестали битися, стали доброзичливими один до одного, творчість орігамі справила на них благодатний вплив. Нас навіть помітили на обласному телебаченні, зокрема ми були героями декількох випусків дитячої програми «В гостях у Ксені».
Треба було рухатися далі. Я підготувала резюме, пройшлась по житомирських школах з пропозицією започаткувати факультатив з мистецтва орігамі. Відмовили. Так само спочатку відмовили і у приватній школі «Ор Авнер». Але потім змінили свою думку – ось так останні 10 років я і викладала у цій школі курс “Практичний світогляд через образну систему орігамі”.
Сьогодні моє життя насичене, як ніколи. Викладаю, приймаю участь у всеукраїнських та міжнародних семінарах з орігамі, періодично проводжу персональні виставки, являють членом координаційної ради орігамістів України, і весь цей час – у активному творчому і світоглядному пошукові».
– Що таке орігамі?
– Якщо ви відкриєте будь-який словник, то дізнаєтеся, що з японської «орі» перекладається як «складений», а «гамі» – «папір». Створюючи з листа паперу певну фігурку, символ, предмет, ми здійснюємо величезну роботу над собою – відкриваємо для себе світ, у якому живемо, але чомусь не прагнемо його збагнути. Орігамі – це своєрідна форма пізнання, орієнтована на внутрішній саморозвиток.
Учені нас класифікували як «гомо сапіенс», людину розумну. Ми Тут учні, прийшли у цей світ вчитися. І починати треба з себе. Орігамі дозволяє новачкам розібратися у невеличкій сфері свого життя. Створити власними руками фігурку, яка віддзеркалює досвід попередніх днів, твою душу і серце, вкласти у неї зміст, закарбувати у ній момент Вічності. Отож, орігамі можна перекласти як «Мистецтво карбування моменту Вічності на папері». Мій досвід підказує, що доторкнутися до Вічності можна лише у стані Натхнення.
– Очевидно, для того, щоб мислити такими високими матеріями, бачити Вічність навколо, відірвати погляд від землі і хоча б спробувати подивитися у небо, треба мати певний рівень свідомості. Орігамі ж не для усіх?
– Сьогодні не для окремої людини, а завтра може все змінитися… Орігамі вибирає людину не за її соціальним станом, професією, видом діяльності. До мене приходять люди абсолютно різних соціальних та професійних прошарків. Це можуть бути як вчителі і журналісти, так і бізнесмени, чиновники, ну і, звичайно ж, представники робітничих професій – зварювальники, електрики, будівельники. Цей список дуже довгий. Сама ж я прийшла у орігамі з будівельної галузі. Тому говорити про те, що цей вид мистецтва якийсь елітний, що його вивчають лише представники інтелігенції, неправильно. Не людина обирає орігамі, орігамі людину!
– А можливо, навіть не орігамі обирає людину, а людина у певний момент свого життя починає реалізовувати закладену у ній програму?
– Можна погодитися і з цим. Перебування наше на цій Планеті, у цьому Часі і Просторі є зовсім невипадковим, і тим більше – не збігом невідомих нам обставин. Кожен з нас прийшов сюди з якоюсь метою і якимось завданням. Звісно, було б корисним дізнатися про його зміст. Бачте, сама я росіянка, але життя склалося так, що живу в Житомирі. Чому мені судилося опинитися саме Тут, а не, наприклад, у Вінниці, Криму, іншій країні, або взагалі не виїжджати з Росії?
Значить, у цьому є якийсь задум Всевишнього, і я його свідомо чи несвідомо виконую. Опинившись у Житомирі з часом я прийшла до орігамі, зараз вчу людей Тут. Можливо цим самим й реалізовую Свою програму, можливо для цього я й прийшла у цей світ? Кожен з нас, якщо осмислить своє життя побачить багато закономірностей, які до цього вважав випадковостями. Якщо постаратися, можна навіть дізнатися з якою метою ти прийшов в цей Час і Простір.
– Але ж є люди, які перебувають на такому низькому рівні свідомості, що ні про яке орігамі для них і мови не може йти. Вони створили пекло на землі. Подивіться скільки убивств, жорстокості, кривди, п’янства, наркоманії інших духовних хвороб навколо!
– Кожній людині, яка приходить сюди, дається завдання відповідно до рівня її розвитку. Одному – просто родитися на Землі і прожити на ній життя, не вчинивши смертного гріха – максимум, який закладено у його «програму». Людина прожила тихенько, нікого не убила. Для неї – це величезний крок вперед. Разом з тим у моєму досвіді, людина приходить один раз на землю, а тому несе відповідальність навіть не за день, а за кожну мить свого життя.
– Але поруч із потворним знаходиться прекрасне?
– У цьому й цілісність життя. Цікава теорія про те, що зараз у світ приходять дітки, перед якими постають абсолютно нові завдання. Вчені, просвітивши їхню ауру, назвали їх «дітьми-індіго». Тому життя проявляє себе у найрізноманітніших формах. У цьому його краса, незбагненність задуму. А японці, як ніхто інший з давніх-давен навчилися бачити Бога через Прекрасне. Орігамі ж, як один із видів східних церемоній розкриває перед нами Світ таким, який він є насправді.
Сергій Фещенко
___________________________________________________________________________
Орігамі – миттєвість Вічності, закарбована в папері:
Авторська модель
Ангел
Ангел мой, поиграй со мной,
Ангел мой, хранитель мой земной,
Сохрани меня в суете земной,
Чтоб достойной стать Божьей милости.
Колокольчик мой, Радость Ангел мой,
Прикоснись к листку, что в руках моих,
Чтобы чудо мы сотворить смогли,
Души вылечить грешные.
Ты играй, играй, играй со мной,
Радость Ангел мой…
Маргарита Антонова
Тоши Такахама, Японія
Мудрая кошка
Я оказалась у порога дома,
Где радость-горе переплелись корнями,
Костер обид потух и горкой серой остался пепел…
Я посыпала голову тем пеплом,
И струны сердца отворялись звонко,
Синицы пели за окном в тумане…
Остатки пепла разметала мудро,
Смешная кошка с именем Нафаня…
Маргарита Антонова
Авторская модель
Песенка про оригамского слона
Благодарю, дарю, дарю…
Дарю и принимаю…
Игра-Урок, Игра и Жизнь,
И Миг, и Вечность в одной точке,
А точка – мы, глаза детей
И ветерок прохлады райской…
Как хорошо нам помолчать,
Торжественно и плодотворно.
Сомнений – нет, ошибок – нет,
Ведь рядом с нами – Вдохновенье.
И складка новая в листок
Ложится точно и красиво.
И вот он плод – бумажный слон,
А на спине – цветок из крыльев.
И снова в классе тишина.
Звенит, ликует, торжествует.
А крылья нашего слона,
Миры иные открывают.
Ах, снова, снова холодок…
Благодарю, благодарю, дарю, дарю,
Дарю и принимаю…
Маргарита Антонова
Классика
С-Частье
Струны сердца мы тронем слезой,
И аккорд зазвучит не земной,
И услышит его каждый здесь,
Кто Любовью открыл сердца дверь.
И вольются аккорды сердец,
В нашу музыку до небес,
А аккорд не земной Тишины,
Стукнет в дверь, где уж нет пустоты…
Маргарита Антонова
Йошио Тсуда, Япония
Молитва Души
Поговори со мною Господи, поговори,
И жёлтый лист упал к ногам письмом раскрытым.
Не покидай меня о Господи, не покидай,
А в сердце: «Да… да, да» и боль,
Благодарю тебя мой Господи, благодарю,
И поцелуй с небес мне дарит Господи,
Через тебя любимый мой земной.
Я помолюсь и за тебя и за себя,
За дождь, что за окном,
Моя молитва, то слеза,
Что на щеке и на стекле…
Маргарита Антонова
Мартин Гендер, Голландия
Парус Устремленья
Удары сердца Твоего в моём
Наполнили мой парус Устремленья
Да, Путь далёк,
Но Вместе мы дойдём…
Маргарита Антонова
«Охуси» – плетіння з паперу: поліські гармонізатори простору (обереги)
Сбылся мой вещий сон
Весенняя паутинка
Запах цветущей сливы
Гостит на заре белый снег
В сиянии летней Луны
Звуки колокола вдали
Росистый рассвет
Облака цветов
Дремлет в сумерках лето
«Есть только два способа прожить свою жизнь.
Первый – так, будто никаких чудес не бывает.
Второй – так, будто все на свете является чудом»
Альберт Эйнштейн
___________________________________________________________________________
Шановні дорослі! Хочете дізнатися більше про орігамі? Вам з радістю допоможуть в Українському Народному університеті при Житомирському інституті МАУП:
1. Навчальні програми підготовки інструкторів практичної естетики та етики (Спеціалізація орігамі та арт – психологія);
2. Майстер-класи майстрів церемоніальних мистецтв (орігамі, суміе, каліграфія, чайна церемонія, ебру та ін).
Контактний тел: 0678783135