«Жінка має боротися лише за власну незалежність,» – Віталіна Севрук

– Коли вибухнула Чорнобильська АЕС, у мене деякий час була температура та шкіряні висипи. Тоді мене поклали до лікарні, але мамі не дозволили бути зі мною. Цілими днями я страшенно сумувала і навіть відмовлялася їсти. А коли до мене в гості навідувались мама і сестра я просто “ридала”. Саме тоді в лікарні я проявила свій перший урок «мужності»: мені перший і єдиний раз в житті поставили гірчичники. Медсестра час від часу підходила і запитувала: «Пече?» Але ж я вирішила терпіти, тому героїчно відповідала: «Ні, не пече!» Вкрай стурбована медсестра вирішила, що гірчичники вже недійсні і поставила мені інші, але відповіді про те, що вони дійсно мене печуть, так і не отримала.

Тепер замість маленької вразливої дівчинки переді мною сидить сильна і впевнена жінка, яку точно не злякати ні лікарнями, ні будь-якими труднощами життя. Вона – це Віталіна Севрук, голова Громадської молодіжної організації «Жінка».

У всьому винна посудомийна машинка?

– Якось вдома у нас вийшла з ладу посудомийна машина. Майстер не зміг допомогти і порадив відвезти її до сервісного центру. Але чоловік ніяк не знаходив для цього часу. У такому руслі минуло майже два місяці, протягом яких мені доводилося даремно та нецікаво витрачати час на миття посуду. Врешті мені просто увірвався терпець.

І?

– Одного вечора чоловік, прийшовши з роботи, застав величезну гору немитого посуду.
«Вибач, – кажу, – цілий день не було води, тільки з’явилась. Помий?! Мені дітей потрібно класти спати». І, не дочекавшись відповіді, йду спати. Наступні дні пройшли за тим же сценарієм. Лише причини були інші: день народження, погане самопочуття, раптова дитяча простуда. Після такого “цікавого вечірнього дозвілля” мій чоловік зробив висновки швидше. Він власноруч відніс її до майстерні (в багажник машини вона просто не вміщалася), і відтоді питання, хто миє посуд у нашій сім’ї давно не існує. А до сервісного центру було всього якихось 200 метрів від нас…

Тобто після цього ви вирішили допомагати жінкам ставати незалежними?

– Я б назвала це по-іншому: ставати Жінками з великої літери. Наше суспільство застигло на стереотипах, особливо щодо представниць прекраної статі. Багато жінок від початку поступаються своїми інтересами заради дітей, власних чоловіків, батьків, роботодавців. А коли починають усвідомлювати, що вони не живуть повноцінним життям, а просто виконують забаганки інших, почувають себе самотньо та принижено. Стати собою означає стати жінкою – цікавою собі та іншим. А це неможливо без подолання стереотипів. Наша організація успішно їх «ломає», особливо у спортивній діяльності.

Мабуть з дівчатами футбол дивитесь у спорт-барі?

– Ні, такий пасивний спорт я не розумію. Зараз формуємо жіночу команду з міні-футболу – і в майбутньому заявимо себе на турнірах. Звучить грандіозно: «Перша жіноча команда з міні-футболу в місті Житомирі». Проте після перших тренувань багато хто відмовився: комусь чоловік заборонив, хтось травму отримав, але залишаться лише найсильніші. Ми не обмежуємо себе лише футбольними думками. У наших планах навчання жінок тенісу, баскетболу.

Весело у вас. І бажаючих, мабуть, багато?

– Ми не ведемо список. Навіщо ця формальність?! Команда з волейболу у нас добре сформована, команда з міні-футболу – на стадії завершення. Самі бачите, що охочих вистачає. На початку нас всіх об’єднав спорт.

А зараз що?

– Зараз на меті більш глобальні плани. Ми хочемо організувати «День позитиву для ув’язнених жінок». Думаю, що до Нового Року справимося. Ми впевненні, що більшість жінок потрапляють за грати не такими злочинцями, як звідти виходять. І навіть ті жінки, які позбавлені волі, мають шанс на посмішку і радість. Ми це зробимо, бо є велике бажання, а для досягнення мети іншого не потрібно!

Ідея варта уваги. Ще щось плануєте?

– Інтереси жінок прописані лише в Конституції України. На жаль, на практиці вони застосовуються рідко. Передусім, жінки всієї України мають об’єднатись і вийти проти нової пенсійної реформи. Збільшення пенсійного віку – приниження для нас, адже, крім роботи, на наших плечах лежить ще й сім’я. Ця реформа має один пікантний пунктик: декретна відпустка не йтиме в стаж роботи. І що тепер робити матусям?! Кидати роботу чи дитину? Для багатьох жінок це нерівносильне питання…

Хтось висловлював вам бажання допомогти?

– Один із народних депутатів України бажання допомогти дійсно висловив. Але далі чим слова справа не пішла, втім це стандартний варіант розмови з українським політиком. Можливо, ближче до виборів нам дійсно вдасться «вмовити» когось із владних чи бізнесових структур відремонтувати спортивний зал притулку. Це дасть змогу займатися і дітям, і членам «Жінки» різними видами спорту безкоштовно.

Зі своїм чоловіком як боретесь?

– Боретесь?! Жінка має боротися тільки за власну незалежність – вміти заробляти гроші і витрачати їх тільки на себе! За роки подружнього життя чоловік вже «адаптувався» до моїх прагнень і правил на життя. Я завжди була активною. Активна вагітна. Активна мамочка. Активна жінка. Моя менша донька, ще будучи у животику, побачила піраміди в Єгипті та мала змогу «подорожувати» Кримом.

А коли старшій доньці ледве виповнився рік, ми взяли її в першу закордонну подорож. І знаєте, жалкувати немає про що! Життя не стоїть на місці, його не можна відкласти на потім, і врешті це твоє власне життя, ти маєш право жити так, як хочеш!

Та ви просто енерджайзер. Як заряджаєтесь?

– Усе просто: в справжньої жінки на першому місці має бути лише вона. Я не заперечую проти материнства, навпаки, я обожнюю дітей, але водночас розумію, що кожній дитині потрібна лише щаслива мама. Якщо мама почуває себе невпевненою, напруженою, нереалізованою, їй просто необхідно змінювати себе, робити кар’єру або приділяти собі більше уваги, бо інакше поруч із такою невдоволеною життям мами страждатиме й дитина. Це одна із запорук успішної сучасної жінки.

Які інші запоруки успіху за вашою версією?

– Позитивні погляди на життя. Кілька років тому, в моє життя увійшла позитивна психологія. Суть її в тому – всіх прощати, не тримати в голові жодної неприємної думки і багато мріяти. З тих пір, в моєму житті стали відбуватися просто дива. Інколи не встигнеш загадати бажання – а воно вже збувається. Зараз просто боюся мріяти…

Хто для вас пріоритетний?

– Наталія Правдіна – це мій книжковий бог. Перечитую її постійно. Половина сторінок вже зашарпані, бо її книги постійно зі мною. Вона – шикарна у своїй філософії і розрахована на сучасну жінку. І люблю Луїзу Хей, хоча її погляди більше для американок.

Якою має бути філософія у справжньої жінки?

– Справжня жінка має самореалізуватися, намагаючись не втратити сім’ї. Однак, дорогі жінки, якщо якийсь сімейний деспот псує життя Вам своїми заборонами, стереотипами – не бійтеся позбавлятися таких чоловіків.

Ви прийшли в це життя лише для себе, для свого самовдосконалення, подивіться ширше навколо: скільки всього чудового Вам створило життя, залишилося тільки брати і насолоджуватися.

А філософія кожної жінки насправді проста – це любов, без неї жінка скоріше нагадує робота. І необов’язково це має бути любов до чоловіків, скоріше це любов до життя. Коли є бажання жити, все решта прийде.

Добре жити – це як?

Звісно, вірна відповідь одна – творити добро. Заради цього й була створена Громадська молодіжна організація «Жінка» .

Якщо кожна із нас своїми руками, думками, серцем щоденно буде ділитися теплотою душі і любов’ю з іншими людьми, то у світі пануватиме радість, а не зло. Є дуже гарний вислів: «На руках женщины держится небесный свод», і це дійсно так.

Так що цінуйте і любіть себе, жінки, ставте цілі і досягайте їх! І, звісно, більше мрійте!

Ірина Сташко