Один раз на 4 роки ми їх обираємо.
Один раз на чотири роки вони готові до хрипоти переконувати нас у тому, що йдуть у владу виключно з альтруїстичних міркувань – полегшити, покращити, допомогти, відбудувати, створити, відродити, змінити у кінці кінців на краще життя простих людей. Вони – кандидати у депутати, кращі з кращих, достойніші з найдостойніших представників місцевої громади!
Іноді у своїх виборчих кампаніях вони просто нав’язливі – мов той оруелівський «старший брат» дивляться на тебе з численних бігбордів, сіті-лайтів, стовпів, стовбурів дерев, газетних і інтернетівських рекламних площ. Деякі навіть додому приходять знайомитися – дивіться, мов, який з мене доступний буде депутат, як кажуть «свій у доску».
І ось день виборів минув. Голоси підраховані. Ті, хто здобули довіру виборців і стали депутатами – п’ють шампанське. А що далі? А далі треба реалізовувати все те, що наобіцяв: покращувати життя жителів свого мікрорайону, приймати звернення від мешканців, оперативно на них реагувати, залучати бюджетні та спонсорські кошти на латання дахів, ремонти під’їздів, асфальтування внутрішньо-дворових територій, встановлення дитячих майданчиків, організовувати мешканців на суботники, і багато-багато інших добрих справ треба зробити, щоб не було соромно людям в очі дивитися.
Велике починається з малого. Хто багато обіцяє, а не робить і малого – не заслуговує поваги, – говорили стародавні мудреці. Репортер Житомира вирішив проаналізувати діяльність усіх 30-ти депутатів Житомирської міської ради, обраних за мажоритарними списками на стан їх доступності для виборців.
Чому ми не взялися оцінювати роботу депутатів за конкретними справами, а промоніторили, виключно, таку категорію як «доступність»? А тому що доступність депутата – фундамент його господарської діяльності, те мале, без якого не буде й великого!
Ми визначили найбільш доступних для громадян депутатів, проаналізувавши три показники:
1. Розташування приймальні (в окрузі, не в окрузі);
2. Наявність телефону у вільному доступі;
3. Наскільки легко додзвонитися до депутата…
…за якими і визначили п’ятірку депутатів Житомирської міської ради, які за перші півтора року своєї роботи якнайкраще налагодили взаємозв’язок з виборцями. Для цього ми використали таблицю «Графік прийому виборців депутатами Житомирської міської ради» з офіційного сайту Житомирської міської ради та не полінувалися обдзвонити усіма цими номерами телефонів.
Отож:
1. Розташування приймальні:
Звісно, кожен депутат, особливо той, якого обрали за одномандатним виборчим округом, повинен забезпечити функціонування громадської приймальні. Системність у роботі приймальні сприяє зручності звернень громадян, фіксації і систематизації проблем, з якими зіштовхуються мешканці району, оперативному вирішенню проблемних ситуацій. Як відомо, питання комунальної сфери займають близько 70% усіх звернень та запитів.
Для зручності та доступності приймальня має розташовуватися на території округу. Виявилося, не усі приймальні місцевих депутатів працюють там, де обирався обранець. У багатьох випадках – приймальня розташовується на робочому місці депутата. Якщо депутат працює у міській раді – приймальня у міській раді. Якщо він лікар – приймальня у лікарні, якщо ж комунальник – приймальня у КВЖРЕПі, ну і так далі.
Розглянемо, хто де приймає своїх виборців:
Як бачимо, лише 12 депутатів з 30-ти обраних по мажоритарній системі приймають своїх виборців на території виборчого округу. Це депутати Пухтаєвич, Півоварова, Радько, Дехтяренко, Амєлін, Величко, Цимбалюк, Позняк, Кучик, Мойсеєв, Янчук, Гундич. Щоправда, робити однозначні висновки з того, наскільки доступний для мешканців округу депутат, опираючись, виключно на цей один критерій, буде нелогічно і навіть несправедливо.
Чому несправедливо? А тому що усі ті обранці, чиї громадські приймальні розташовані поза межами округу, або поруч з ним – на підприємствах, у міській раді запевнювали нас, що зв’язок з виборцями підтримують щоденно, оскільки проживають на території округу, знають людей, люди знають їх, спілкуються з ними на вулицях, на місці (в окрузі) вирішують проблемні ситуації. Ну, що ж – може воно й так.
2. Наявність телефону у вільному доступі:
Здавалося б, зрозуміло – якщо є громадська приймальня, у відкритому доступі має бути телефон, за номером якого можна додзвонитися до свого депутата. Та виявляється, не всі депутати-мажоритарники проконтролювали наявність телефонних номерів своїх приймалень у таблиці «Графік прийому виборців депутатами Житомирської міської ради» . Звісно, можна припустити, що люди й самі знають куди дзвонити, якщо їхній депутат, влаштував громадську приймальню в приміщенні ЖЕКу, або ж на підприємстві, яке він очолює.
Але будемо неупереджені – покажемо, чиї телефони у вільному доступі відсутні, а чиї наявні:
Отож, очевидно, що 7 депутатів-мажоритарників Житомирської міської ради взагалі не надали у вільний доступ телефонів своїх приймалень. Зрозуміло, що це обмежує доступ виборцям до депутата. Звісно, доброго у цьому мало.
48-11-79 – один і той самий номер зустрічається як номер телефону громадської приймальні одразу для 5-ти депутатів-мажоритарників (Горай, Єлісеєв, Самчук, Савицький, Онопрієнко). «Спільна приймальня» – це організаційний відділ міської ради, в кімнаті для обговорень якого вищезазначені депутати вислуховують нагальні проблеми своїх виборців у визначені години та дні прийому.
Єдиним депутатом міської ради, який вказав у вільному доступі свій особистий мобільний телефон, телефон приймальні та номер за яким можна зв’язатися з помічником депутата став Олександр Величко. Дозволимо собі припустити, що виборці цього депутата можуть висловити йому свої побажання у будь-який час без жодних перепон.
________________________________________________________________________
Ну і найголовніший критерій, який визначить, хто ж очолить наш рейтинг доступності:
3. Наскільки легко додзвонитися до депутата
Тут нам прийшлося обдзвонити приймальні депутатів в часи прийому та перевірити, чи відповідає обранець на дзвінки, наскільки охоче береться допомагати у вирішенні конкретної проблемної ситуації. Для чистоти експерименту ми називали себе жителями округу і цікавилися можливістю вирішення нагальних питань.
Отож, кількість годин прийому в місяць та наявність депутата в приймальні:
Як бачимо, кожен депутат-мажоритарник за перші півтора року роботи по-своєму організував роботу з виборцями. Одні – цілодобово доступні для звернень та прохань своїх виборців, налагодили роботу громадських приймалень на території своїх виборчих округів, залучили до роботи помічників, інші ж – не проконтролювали наявність телефону своєї приймальні у вільному доступі.
Отже, проаналізувавши три показники доступності ми виокремили п’ятірку депутатів Житомирської міської ради, добитися розмови та зустрічі з якими найзручніше.
1 місце – Олександр Величко «Громадянська позиція»: єдиний з депутатів міської ради, який розмістив у вільний доступ свій особистий мобільний телефон + організував на території округу громадську приймальню, обидва рази особисто відповів на дзвінок «виборця», слухавку підняли у приймальні та з першого разу вдалося додзвонитися до помічника.
2 місце – Ігор Гундич «Рідне місто». Приймальня на території округу приймає громадян щоденно з 9-ї до 18-ї. Можливість додзвонитися до депутата на номер cdma. Активно працює помічник.
3 місце – Валерій Онопрієнко «Партія Регіонів». 66 годин прийомних годин на місяць. Три місця прийому громадян – КВЖРЕП №6, оргвідділ міської ради, ВАТ «Завод силікатних виробів».
4 місце – Юрій Мойсеєв, «Фронт Змін». 56 прийомних годин на місяць, громадська приймальня на території округу, особисто відповів на дзвінок в часи прийому. За другим номером працівник приймальні проявила активність у фіксуванні запитань та прохань «виборця».
5 місце – Дехтяренко Василь, Партія Регіонів. Прийом громадян здійснює за трьома адресами (вул. Коцюбинського, 3, вул. Гонти , 2(гурт. «Рудь»), вул. Вітрука, 42/7, приміщення КВЖРЕП № 10). Відповів на дзвінок особисто в прийомні дні – п’ятницю та вівторок.
________________________________________________________________________
Очевидно, у кожного з вищезазначених депутатів своє бачення того, наскільки він доступний для спілкування зі своїми виборцями. Багатьох тонкощів роботи кожного окремого депутата ми просто не знаємо. Але проаналізувавши найпростіші критерії доступності депутата для своїх виборців ми ще раз переконалися у тому, що велике починається з малого.
Наскільки цей рейтинг об’єктивний? Кожен все одно вирішить по-своєму.
Сергій Фещенко