Сьогодні депутати Верховної Ради України “подбали” про рівність усіх українців у мовному питанні.
Прийнявши у першому читанні “мовний” законопроект вони наблизили час коли українцям у своїй країні можуть на державному рівні вказувати, якою мовою їм краще говорити. Під стінами ВР – колотнеча. Люди проти. Тих, хто “за” – звезли зі сходу України автобусами.
Зрозуміло, що ціль такої дестабілізації владною партією – “кинути кістку” проросійськи налаштованому електоратові. На тлі таких рухів забувається все, чого не зробив Президент зі своєю командою “ефективних менеджерів”, попередньо обіцявши.
Нагнітати настрої громадянського протистояння сходу з заходом – вигідно тим, хто хоче залишитися при владі повністю себе скомпрометувавши у ній. Це не вигідно українцям і Україні. Бо нас розривають, як тушу на шматки. Говорити про народну консолідацію сходу і заходу… Та треба було б. Бо із запровадженням другої офіційної мови у російськомовних регіонах електрика, тепло, бензин, продукти харчування не здешевіють, якість послуг не покращиться. А українську мову доб’ють остаточно. Школи ж з рідною мовою закривали там і до прийняття цього законопроекту. А що вже буде тепер?! Можна тільки уявити.
Апелювати до свідомості тих, хто виріс в іншому світоглядному середовищі і живе в очікуванні відродження радянського союзу так само марно, як і переконувати сучасне покоління українських українців у тому, що новий мовний законопроект наблизить нас до Європи.
А що ж робити? Щоб не піддаватися на провокації мовчки спостерігати, як добивають мову, кидаючи сходу електоральну “кістку”, чи кинутися з кулаками на співгромадян, які перебувають на протилежному боці мовного протистояння, цим самим включитися у розроблену технологію передвиборчої радикалізації країни на ідеологічному грунті?
Кожен сам відповідатиме за свої діла. З тими, хто живе в Україні, але марить cоюзом, все ясно. Вони чисті перед власним сумлінням і ведуть “правий бій”. А ось щодо зрадників, інше питання. Для кого секрет, що в ПР багато людей, які внутрішньо проти того що відбувається, але шкурні мотиви примушують їх йти на “угоду” з власною совістю? Мовчати. По-зрадницькі ховаючи очі. Мовляв, я хоч і регіонал (або “тушка”), але я тут не при чому. Якраз при чому. Зрадити мову, яку вважаєш рідною заради грошей, – що може бути паскудніше?
Сергій Фещенко