Синьо-жовтий прапор в Житомирі. Історія боротьби

Сьогодні є звичним, що синьо-жовтий прапор майорить над державними установами, під час урочистих подій, виблискує на лацканах піджаків депутатів, під час присяги військовослужбовців, піднімається на честь перемоги українських спортсменів. Чи завжди так було? Варто згадати, коли і яким чином зявився національний синьо-жовтий прапор у Житомирі.

Синьо-жовті барви прапора прийшли до нас з глибини століть. Ще І. Рєпін зобразив наш прапор на знаменитій картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Синьо-жовте полотнище стало державним прапором Української Народної Республіки (1917-1921), під цим прапором боролись за незалежність України воїни ОУН-УПА в 1939-1956 рр.

Російська комуністична влада аж до 1991 року розправлялась з патріотами, які насмілювались стати під синьо-жовтий стяг.

В Києві український національний прапор публічно був вперше піднятий 22 травня 1989 року біля пам`ятника Тарасу Шевченку. В Житомирі це сталося 15 жовтня того ж року на тогочасному «гайд-парку» – в саду села Зарічани за Тетеревом, де щотижня збирались активісти Громадянського фронту, Народного Руху України, Української Гельсінської спілки.

Члени УГС і Нардного руху підняли до десятка синьо-жовтих полотнищ. Після того, як синьо-жовті прапори затріпотіли над головами людей, присутні міліціонери та КГБісти в цивільному кинулись виривати прапори, але люди їх не віддали. Від негайного арешту людей врятував народний депутат СРСР. Були переписані і викликані на допит в міліцію десятки людей.

Для декого з учасників зібрання це стало фатальним. Після «бесіди» в обласному управлінні МВС помер в тролейбусі по дорозі додому В. Меленівський. Іншим погрожували, обіцяли проблеми з житлом, роботою.

21 січня 1990 року відбувся грандіозний «ланцюг злуки», коли від Івано-Франківська до Києва майоріли десятки тисяч українських прапорів, в тому числі тисячі в Житомирі.

В день четвертої річниці Чорнобиля двоє хлопців з села Високе Черняхівського району наважились підняти синьо-жовтий прапор над будинком облвиконкому на площі Корольова, але зразу ж були заарештовані. «Гуманний» радянський суд виніс вирок – рік тюрми.

13 червня 1990 року український синьо-жовтий прапор, за рішенням новообраної демократичної міськради, замайорів над будинком міської Ради. Житомир став першим містом за межами Галичини, а в цілому четвертим в Україні, де було піднято українське національне знамено.

Рішучість проявила президія міської Ради на чолі з тодішнім головою Ради В. Мельничуком. Пізно ввечері український національний прапор був встановлений над міською Радою поруч з тодішнім державним.

Це викликало бурхливу реакцію несприйняття Комуністичної партії та обласної влади. Прапор декілька разів вночі зривали „невідомі в цивільному”.

Керівники області на чолі з 1-м секретарем обкому КПУ не могли спокійно спостерігати, як навпроти розвівається український прапор і за допомогою тиску і судів домоглись тимчасового зняття прапора з будинку міськради в грудні 1990 року, але в березні 1991 року міська рада знову підняла прапор над своїм приміщенням.

Навесні 1991 року український прапор замайорів на високій щоглі поруч з пам`ятником Т. Шевченку, що було організовано обласною організацією УРП, яку тоді очолював В. Колосівський. В наступні дні прапор неодноразово зривали, згинали щоглу, але вона стоїть і сьогодні.

В день комуністичного путчу 19 серпня 1991 року, коли були запроваджені надзвичайний стан і заборона на проведення мітингів, група активістів замінила, на очах сотень житомирян, вигорілий під сонцем і літніми дощами синьо-жовтий прапор на міській раді на новий, що символізувало непокору житомирян гекачепістам.

Після 24 серпня 1991 року український прапор органи влади і держані установи підняли на своїх флагштоках. В лютому 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг як державний прапор України.

В’ячеслав Дехтієвський