Випробування студентством

До нашої редакції звернулася група студентів Житомирського державного університету імені Івана Франка з проханням висвітлити умови, в яких вони нині живуть.

Студенти поскаржилися, що в гуртожитку доводиться жити в спартанських умовах та не має можливості повноцінно харчуватися, бо їдальня нині не працює. Разом із тим ціна за рік навчання далеко не низька, залежно від спеціальності та форми варіюється від три тисяч 750 гривень до 12 тисяч.

І їдальню зачинили…

Центральний корпус університету, де знаходяться ректорат та інші управлінські структури, справляє добре враження: відмінні ремонт та оздоблення приміщень, у коридорах – червона доріжка й зручні лави. Ми зустрілися з першим проректором Миколою Осадчим та іншими представниками адміністрації.

Микола Осадчий розповів, що на належне утримання університету щороку спрямовуються значні кошти. Наприклад, нині над бібліотекою зробили новий дах шатрового типу, який обійшовся в один мільйон 200 тисяч гривень. Умови в гуртожитках він охарактеризував як нормальні.

За його словами, змушені були підвищити вартість за один рік навчання на 3-5 відсотків. І все одно коштів, що надходять від студентів, які навчаються на платній формі, не вистачає, щоб «перекривати» утримання університету. Ось у київських університетах вартість одного року навчання в середньому – 25 тисяч гривень, а умови навчання та проживання студентів – не кращі, ніж ті, які є в житомирських.

За цільовим використанням студентських коштів уважно стежать ряд контролюючих органів. «Згідно з чинним законодавством у першу чергу кошти мають спрямовуватися на обладнання аудиторій, а лише потім – на гуртожитки», –пояснив проректор з адміністративно-господарської роботи Володимир Караванський.

Проте кошти Міністерством освіти та науки України на капітальні ремонти гуртожитків не виділяються, тому в них проводять лише поточні. Студенти платять за проживання в гуртожитках небагато, на ці кошти, звісно, особливо не розженешся.

Контролюючі органи нещодавно зачинили студентську їдальню «Берізка», де обіди коштували 8-10 гривень, обгрунтувавши своє рішення тим, що університет не має права дотувати їдальню. Нині треба провести тендерні торги й визначити підприємця, який візьме цю їдальню в оренду. До послуг студентів – лише кілька буфетів, де можна «заморити черв’ячка» кавою, чаєм, булочками, солодощами.

Моральний ляпас

Володимир Караванський запропонував екскурсію усіма будівлями університету, щоб ми могли на власні очі пересвідчитися в тому, що в них багато що робиться для покращення умов. Разом із нами були й головний інженер Олександр Давидов та голова правління первинної профспілкової організації студентів ЖДУ ім. Івана Франка Олег Антонов.

Ми пройшлися коридорами центрального корпусу, проректор розповів про гарно відремонтовані аудиторії та обсерваторію, почищену систему опалення. Пройшли і до приміщення історичного факультету, в ньому зроблено непоганий ремонт. Поруч знаходиться філологічний факультет. На відміну від центрального корпусу, який розквітає із року в рік, філфак майже не змінився за останні десять років. Студенти скаржаться на холодні аудиторії та «знамениті» вікна в стелі.

Також дівчата, а їх серед майбутніх філологів – переважаюча більшість, мають зауваження до туалету на другому поверсі восьмиповерхівки: в ньому постійно відчинені алюмінієві вікна (бо немає належної системи вентиляції), створюється протяг, від якого можна з легкістю підхопити запалення нирок чи цистит. «Ми написали скаргу щодо цього на ім’я ректора й вкинули до його до «Скриньки довіри», проте реакції немає», – розповіла одна зі студенток.

Тож ми вирішили показати проректору цей жіночий туалет. Ще в коридорі відчули характерний протяг. Зайшли всередину. Там – страшенна холоднеча. Ми звернули увагу й на умивальник, який по краю «зачовгався» до чорноти.

Це дуже розлютило Володимира Караванського. Він відразу перейшов на «ти» й почав кричати на кореспондентів. Більше він не хотів з нами спілкуватися. Проректор запропонував профспілковому студентському лідеру провести для нас екскурсію далі, але той промовчав.

Якщо без тазика – не студент

Як розповів Микола Осадчий, понад 70 відсотків студентів забезпечують гуртожитками, нині там мешкають 2 200 осіб.

А які умови в гуртожитках? Про це нам докладно розповіла одна зі студенток: «Умови проживання заслуговують на «трієчку» за п’ятибальною системою оцінювання. Стан кімнат залежить від самих студентів, якщо зроблять самі ремонт, то добре. Вікна – старі, дме в кожну шпаринку. Мешкаю на останньому поверсі, тож у сильні зливи тече зі стелі, зі світильника. В таких випадках підставляємо тазики, страшно увімкнути світло. Туалету на нашому поверсі немає, доводиться бігати на сусідній, іноді навіть вистоювати чергу.

В гуртожитку є один душ, спільний для хлопців та дівчат. Іноді вода в ньому стає холодною. Тож часто студенти гріють воду й миються у тазиках. Кухня – це окрема розмова. Її зачиняють на ніч, тож вранці треба побігти і взяти ключ. Доводиться рано прокидатися, бо ця біганина поверхами займає більше часу, ніж приготування сніданку та вмивання. Умивальники – на сусідньому поверсі, до них теж вишиковуються черги. А плату за проживання в гуртожитку збільшили майже вдвічі.

Попередні роки платили по 900 гривень у рік, нині – 1700. Окремо сплачуємо за електроенергію, бо користуємося холодильниками та своїми ноутбуками. При цьому не дозволяють користуватися електроприладами, за банальний електрочайник можуть вигнати з гуртожитку. Цікаво було б запитати в наших керівників: а ви можете обійтися без фена та праски?».

Дійсно, сучасний студент користується багатьма електроприборами, проте проводка в гуртожитках за часом не встигає, бо розрахована на меншу завантаженість. Звісно, одними заборонами цьому не зарадиш – молодь усе одно тихцем використовуватиме електроприладдя. Мабуть, варто вирішити цю проблему шляхом проведення потужнішої мережі електропроводки.

Лише свято в голові?

При кожному університеті є профком студентів, який в ідеалі мав би захищати їхні інтереси. «Наше головне завдання – захист прав студентів. А на другому місці – культурно-масова робота», – сказав голова правління первинної профспілкової організації студентів ЖДУ ім. Івана Франка Олег Антонов.

Він навів приклади реагування на звернення: було вкручено лампочки в гуртожитках, студенти гуртожитку №4, який знаходиться в районі вулиці Польової, попросили забезпечити освітлення навколишньої території, їхнє прохання виконали.

А ось що розповідають самі студенти: «Незважаючи на те, що основною функцією профспілки є захист наших прав, найкраще їй вдається влаштовувати різні свята. Студент може в профспілці придбати квиток на виставу чи в кіно за низькою ціною, навіть поїхати до моря, доплативши всього 200 гривень за дорогу. Проте загалом складається враження, що крім організації свят профспілка нічим не займається».

Профспілкова організація студентів ЖДУ ім. Івана Франка, безперечно, працює і має свої здобутки. Проте чи достатньо цього? Як бачимо, в студентів – дуже багато побутових проблем, які створюють їм незручності.

Студенти сподіваються, що ситуація в гуртожитках, університеті в цілому зміниться на краще, що керівництво прислухається до їхніх прохань і пропозицій.

Марія ХІМИЧ

P.S. Цей матеріал було опубліковано в №49 газети «Житомирщина» за 16 травня 2014 року. Нині стало відомо, що їдальня в ЖДУ імені Івана Франка знову працює.