«Ми вдячні фабриці «ЖЛ», бо ніхто стільки в Житомирі нам не допоміг, а ми, в свою чергу, вдячні нашим військовим за те, що вони нас захищають».
Такими словами вдячності минулої п’ятниці під час інтерв’ю сайту Репортер Житомира обмінялися генеральний директор фабрики «ЖЛ» Тетяна Феофанівна Горобець та ТВО начальника медичної служби 95-ї аеромобільної бригади, капітан медичної служби Констянтин Миколайович Приступа.
Поспілкувавшись з Тетяною Феофанівною та військовими 95-ї бригади, ми дізналися, що з перших днів захисту українського суверенітету на Донбасі фабрика «ЖЛ» купує за кошти підприємства необхідні запчастини для потреб армії, амуніцію для військовослужбовців, які обороняють державу в зоні АТО.
Коли треба профінансувати закупівлю потрібних військовим речей, ці платежі фабрика проводить в першочерговому порядку. І лише після цього оплачує власні рахунки.
В словах, жестах гендиректора відомої в Україні й світі житомирської кондитерської фабрики, – переживання та бажання, щоб війна якомога швидше завершилася перемогою України й звільненням суверенної території нашої держави від окупантів. Думаємо, саме це дає їй сили координувати величезний обсяг роботи з підтримки наших військових, адже звертаються до неї постійно за різною допомогою. І ніколи не отримують відмов.
Починає Тетяна Горобець своє інтерв’ю з сумного висновку: «Армію 23 роки сплановано розвалювали», а завершує оптимістичним: «я думаю, що ці події викристалізували український народ і того, що було до війни – не буде», маючи на увазі корупцію та діяльність посадовців не на благо нашої країни.
«Дивіться, скільки випробувань в 2014-му році ми, українці, пережили. Спочатку гинули наші діти на Майдані, а тепер – на фронті. Думаю, за цей час кожен розставив для себе пріоритети», – Тетяна Горобець.
Основна думка, яку потрібно донести суспільству? «Ми хочемо, щоб стало зрозуміло, що допомагати армії сьогодні мають всі. Можна відкласти придбання нової машини, квартири. Це не на часі. Зараз все має йти на потреби фронту».
– Тетяно Феофанівно, що спонукає Вас і фабрику «ЖЛ» активно підтримувати військових?
– Все починалося ще до спроб сепаратистів відібрати в України Донбас. До нас звернувся місцевий Автомайдан з проханням допомогти відремонтувати рухомий склад. Це мав бути спецфонд. Ми ж вирішили оптимізувати цей процес і звернулися в 95-ту окрему аеромобільну бригаду. Далі почали допомагати безпосередньо армії, оскільки виникла потреба в зв’язку з воєнними подіями.
– Це було в березні 2014-го року, – продовжує Тетяна Горобець. – Начальник автомобільної служби бригади надав нам список необхідних автозапчастин. В цей же день ми закупили їх за рахунок фабрики в місцевих підприємців. Тепер ми зустрічаємось щотижня й купуємо військовим необхідні речі.
– Наскільки економічно обтяжливою для підприємства є така допомога, адже ми розуміємо, що це десятки тисяч гривень?
– Фінансово складно. В зв’язку з цими подіями у нас скоротилися ринки збуту до Росії, Казахстану, Криму. На складах у Донбасі зосереджено продукції більш ніж на 6 млн. грн., при цьому склади частково розкрадені, а через військові дії вже 2 місяці туди немає належного доступу. Склад у Луганську, на якому знаходилось продукції на 700 тис. грн., розгромлений снарядом.
Але питання не стоїть у тому «важко – не важко». При наявності касового дефіциту, викликаного, у тому числі, об’єктивними факторами, приорітет для нас – оплатити потреби воєнних. Якщо ми не взяли зброю, то ми просто зобов’язані допомагати тим, хто на передовій захисту Батьківщини. Окрім цього, фабрика допомагає і переселенцям, зокрема представникам наших ексклюзивних команд, які постраждали від воєнних дій у Луганську, фабрика вже надала працевлаштування в Чернігові та Харкові. Ми постійно тримаємо цей процес на контролі.
– Окрім закупівлі запчастин для автотехніки, Ви ж закуповували і бронежилети, інші необхідні речі постачали?
– Так. 95-та бригада воює на передовій. В спеку найгостріше питання – питна вода. Тому ми відправляли на схід фури з водою. Правда, інколи виникали проблеми з водіями. Деякі з них панічно боялися їхати в зону АТО, але ми все ж досягали місця перевантаження нашої допомоги на військовий транспорт.
Також ми закуповуємо бронежилети, військову амуніцію. Фабрика «ЖЛ» першою на Житомирщині придбала безпілотник для потреб розвідки.
– «ЖЛ» так активно підтримує військових, тому що Вам особисто це болить? Якби був інший керівник, який дотримувався б, наприклад, проросійських поглядів, все було б інакше?
– Ні. У нас всі патріоти – від власників до працівників, включаючи й менеджмент підприємства. Майже у кожного нашого співробітника або син, або брат, або чоловік відстоює Україну на Донбасі. Тому те, що фабрика допомагає матеріально, це навіть не патріотизм, а просто турботливе ставлення до близьких нам людей, адже хіба можна рідну людину відправити на виконання бойового завдання без належного захисту та підготовки?
Мобілізованих з фабрики хлопців ми забезпечили, берцами, наколінниками і налокітниками. Ми зібрали посилки, написали листи і відправили машиною, яка по п’ятницях їде з Житомира в зону АТО, деякі посилки відправили Новою Поштою. Дякуючи керівництву Нової Пошти, посилки на фронт відправляються безкоштовно.
Ми розвісили оголошення про те, що якщо хтось з рідних і близьких наших співробітників потребує бронежилетів та іншого обмундирування – ми їх забезпечимо всім необхідним. І ми забезпечили всіх, хто до нас звернувся.
– Пораненим допомагаєте?
– Фабрика окремо пораненим кошти не виділяє. Це роблять її працівники – кожен, хто має таку можливість, добровільно перераховує частину своєї зарплати на лікування поранених. Я вважаю, що зобов’язана допомогти хлопцям, які там воюють, і тим, які поранені. Я регулярно відвідую хворих у воєнному госпіталі, спілкуюсь з їх батьками – це дуже героїчні люди.
– Що буде далі?
– Війна завершиться перемогою України, але наша допомога захисникам держави не закінчиться. Ми завжди будемо йти їм назустріч, адже завдяки цим чоловікам Житомир – мирне українське місто. Ми закликаємо всіх приєднатися до надання допомоги військовим, які зараз її дуже потребують. Ми вже неодноразово розміщували такі звернення та сподіваємося, що їх не лише почують, але й виконають.
