​Олександр Коцюбко: 4 роки після розстрілів на Майдані. Які відчуття, і що нас чекає попереду

Авторська колонка

«Люди у нас не ходять на збори в школах, в будинках, сусід не знає сусіда по майданчику. Це все тому, що нас не вчать цьому з дитинства, немає колективного почуття, як у Висоцького: «У колективі все легко ..». А чиновники бачать відсутність суспільної свідомості і нездатність людей об’єднуватися в конкретному питанні, і це дає їм можливість грабувати цих же людей, не побоюючись наслідків.

І ось в 2014 році почуття ненависті досягло свого апогею, і люди вийшли і викинули попередню владу з кабінетів. Далі почалася війна: з березня місяця, ті ж люди, що були на Майдані, пішли на фронт захищати територіальну цілісність України. Це свідома і активна частина населення нашої держави. На жаль, в основному вони загинули на передовій в різних котлах. А скільки поранених, не злічити….

Повернемося до Майдану. Ніхто з моїх знайомих майданівців не торкався теми мови, не торкався теми НАТО – народ вимагав прибрати корупцію, спростити
«інститут губернаторства» – ось ці губернатори, які сидять в кріслах, не повинні там сидіти. Влада повинна перейти до депутатів тих чи інших рівнів. А чиновники повинні виконувати рішення депутатів. Народ повинен був вибирати начальників поліції, суддів. Це цілком природно, і зараз актуально. Ті ж вимоги, що були тоді, актуальні і зараз.

Однак, після того, як солдати повернулися з фронту в листопаді 2014 року, що вони побачили? Візьмемо, наприклад, що побачив я: а я побачив ті ж обличчя, які були ще при Рижуку – у депутатських кріслах, в чиновницьких кріслах. Наводжу приклад: Юрій Мойсеєв – депутат від Мальованки, був заступником колишнього мер Володимира Дебоя і очолював депутатські комітети з економіки і транспорту міста Житомира. Народ викинув його в дні Революції, а він перефарбувався і став активістом, і пішов валити АТБ на розі вулиць Київська та Театральна. Придбав індульгенцію, але не пішов захищати Батьківщину, хоча молодий, а вступив в БПП, і зараз працює у Сухомлина, очолює бюджетний комітет, тобто продовжує займатися тим же, чим займався до Революції – «розподіляє» народні гроші.

І, найцікавіше, люди, які скаржаться на нову владу і нарікають на майданівців, самі ж цю «нову» владу вибрали. У 2014 році вибрали тих же чиновників і депутатів, які були до Майдану. А потім кажуть, що у всьому винні майданівці, що при Януковичі було краще. При Януковичі був централізований грабіж – по вертикалі, а зараз грабіж по горизонталі – на всіх рівнях. Тому, що центральна влада слабка, не має впливу на місцях, і тому сформувалися банди на чолі з депутатами і чиновниками, які обкрадають надра Країни і бюджет.

Наприклад, візьмемо Стрижівський піщаний кар’єр в Коростишівському районі. З 2011 року по сьогоднішній день вигрібають і крадуть пісок на цьому кар’єрі. У ці банди залучені всі – силові структури, співробітники прокуратури, судді. Їх потрібно ідентифікувати, всіх цих людей пофамільно.

Стрижівський кар’єр – це символ корупції, заснований в 2011 році колишнім губернатором Сергієм Рижуком і підприємцем Михайлом Пухтаєвичем.

І таких Стрижевських кар’єрів у нас по області, так і по Україні, не злічити. Я не шкодую, що витратив багато часу, ресурсів, здоров’я на те, щоб захистити територіальну цілісність. Але я шкодую людей, які віддали життя і на Майдані, і на фронті, за те, щоб нам, живим, жилося краще, щоб не було корупції, кумівства, злиднів, щоб виконання законів було обов’язковим для всіх без винятку.

Ось ці люди з майдану – добровольці, яким видали каски 1941 року, вони зробили найголовніше – запобігли розвалу Країни і зберегли територіальну цілісність. Тобто, в основному добровольці сиділи в окопах по коліно у воді і гільзах, наживали собі хвороби, гинули. Але найголовнішу свою функцію вони виконали – країна залишилася цілою.

А ось корупцію ми не перемогли. А причина одна – люди вибрали знову тих же депутатів, що і раніше, які продовжили кошмарити суспільство вже відвертими розкраданнями власності житомирян.

І ці депутати і чиновники вказують добровольцям, вірніше кажуть: «Ти навіщо в формі прийшов до нас на сесію, в кабінет і т.д ..» І називають добровольців «угрупуванням». Чому вони це говорять? Тому що вони судорожно бояться фронтовиків, і солдати заважають їм красти. Бояться солдатів, які приходять відстоювати інтереси суспільства і свої законні інтереси.

Коли я був членом виконкому Федерації футболу України та головою Житомирської обласної федерації футболу, в поїздку в Іспанію в Севілью був запрошений Юрій Весельський – житомирянин. Наша делегація була присутня на стадіоні, де грала збірна України з іспанцями. Весь стадіон, коли оголосили, що серед глядачів перебувати фронтовик, який отримав в АТО важкі поранення (Юрій Весельський позбувся обох ніг), аплодував Юрію стоячи.

Нашим неосудним житомирським чиновникам пояснюю – аплодувати не треба, але коли заходить людина в формі, вклоніться йому, як японці це роблять, голова не відвалиться. Не забувайте, чиновники, що ви працівники за наймом. Вас народ найняв.

Наше телебачення Житомирської області по вулиці Театральна розформували. Звільнили 157 осіб, а приміщення плавно перейшло до когось. Показують тільки 5 новин в день. Раніше на будівлі був напис «Держтелерадіокомпанія», а зараз «Телерадіокомпанія». Це говорить лише про одне – вона стала приватною. Нормальні люди не можуть потрарити в ефір, тому що немає телебачення, не показують, не пускають. Прості люди про них не знають.

Інший житомирський приватний телеканал, транслює, що в Житомирі все добре, рекламує постійно депутатів. До речі, фінансує його Михайло Пухтаєвич, який і миє пісок на Стрижівському кар’єрі, на тому самому кар’єрі, у якого немає ні ліцензій, ні дозволів, нічого законного. І вони ще повчають людей, як треба жити. Циніки!

Нещодавно зібралися військові та міліцейські пенсіонери у Житомирській облдержадміністрації. Навіть перекривали дорогу в двох місцях – на заводі «Ліктрави» та на Великій Бердичівській. Дорослі люди, освічені, але навіть їх обдурили. Вийшов на сходинки відставний полковник – командир полку, і сказав:
“ваші вимоги виконають, вам додадуть пенсію. Розходьтеся”. І вони тут же розійшлися. Хоча один з пенсіонерів зауважив важливу деталь – крім додавання пенсій, необхідно знизити комунальні тарифи, а то вони зжеруть пенсію.

На що полковник відповів:
«Ми тут не з цього питання зібралися». На Заході, в Європі миттєво б зібралися і пішли б в сесійний зал, і сказали – ви нам не потрібні, йдіть. Люди не вміють об’єднуватися. Кожен протестує по своїй проблемі. Але ж проблема загальна – як позбутися від демонів. Як я ставлюся до депутатів? Я депутатам не вірю. 

Омар Хаям сказав:

«Не слухай тих, хто багато обіцяє,


Вони зазвичай нічого не виконують.


Жени друзів, що зрадили один раз,


Хто зрадив раз, зрадить тебе і двічі».

Всі депутати Верховної Ради, обласного, міського рівня в засобах масової інформації красиво борються за народ. Але це тільки в засобах масової інформації. У них суцільний «договірняк» – вони не борються в сесійній залі, не скандалять, насправді тихо і мирно розкрадають Україну. Вони, депутати, як фарисеї, на біле кажуть «чорне» і навпаки, плюс вони створюють тягарі-закони, і змушують людей їх виконувати, а самі ці закони не виконують.

Один з керівників Країни в університеті випускникам сказав:
«Мені ваші дипломи не потрібні». Тому що цій владі не потрібні грамотні освічені люди. Стадом легше управляти. Депутати Верховної Ради літають в Америку, в Європу, інші – в Росію. Я не бачу серед них українців, які люблять, як Шевченко, свій народ, немає їх там. 

Шевченко, Грушевський, Мазепа ніколи не закликали йти в Європу чи в Росію. Вони говорили, що «ми повинні буті самостійними».

Нема на світі України,


Немає другого Дніпра,


А ви претеся на чужину


Шукати доброго добра,


Добра святого. Волі! волі!


Братерства братнього! Найшли,


Несли, несли з чужого поля


І в Україну принесли


Великих слов велику силу


Та й більш нічого. Кричите,


Що бог вас создав не на те,


Щоб ви неправді поклонились!..


І хилитесь, як і хилились!


І знову шкуру дерете


З братів незрящих, гречкосіїв,


І сонця-правди дозрівать


В німецькі землі, не чужії,


Претеся знову!..


Т.Г. Шевченко (1845 г).

До виборів залишився рік. І ось ці депутати від різних партій сплелися хвостами і домовляються про тиху передачі влади. Яценюк поїхав до Канади. Ті теж поїдуть.

Уже Чигир (Рижуківці) заходить до Ширми, шепочуться тихесенько, вже домовляються. І знову може піти все по колу. Якщо людина була депутатом, запитайте його про це, не соромлячись. І не важливо від якої партії він був депутатом, він вже «ощасливив» вас тим життям, яким ви живете. У них збочені смаки, відпочивають на островах. Вони соціопати, у них клінічна відсутність совісті. Так за що стільки людей загинуло, і немає ніяких змін? І ці питання будуть задавати десятиліттями політикам, які роз’їдуться з України, і тим, хто залишиться.
А сльози матерів на землю не падають, вони падають на плечі тих, хто викликав ці сльози.

Світ починається з тебе – ти можеш сам зробити себе щасливим, змінити себе і Країну. Всі хочуть змін, але не хочуть міняти себе. В чому проблема? Люди звикли бути жертвами. У своєму будинку не хочуть щось міняти, не кажучи вже про Країну.»

Олександр Коцюбко