“Петлюра повертається в Київ. Спочатку в назві вулиці. Тепер в меморіальній таблиці. Незабаром в повноцінному пам‘ятнику. Він повертається як символ боротьби за незалежність України. В час коли українці знову як і сто років тому захищають свою свободу із зброєю в руках. Знову як і сто років тому, від того ж ворога – Росії. Петлюра повертається до українців із забуття, і безмежного інформаційного моря брехні про нього.
І якщо забуття з 1991 фактично відійшло у минуле, то брехні про Петлюру не стало менше. Навіть нинішню подію, ще до її початку, встигли представити як приклад українського антисемітизму. Відкритий доступ до першоджерел, до історичної правди не спинив потоки історичної брехні. Тому, що Петлюра символ боротьби за свободу українців не лише для них, але й для Росії. В устах Кремля це ім‘я, поруч з іменами Мазепи та Бандери, звучить з показним презирством і погано прихованим страхом. Тому, що ці імена, героїчні історії людей, які їх носили, досі мають силу мобілізувати українців на їх кількасотлітню війну за незалежність.
Пам‘ятна таблиця Петлюрі на цьому місці не лише тому, що тут починається присвячена йому вулиця. Не лише тому, що з цим місцем пов‘язані події Української революції 1917-1921. Він тут уважно спостерігає за тим, коли врешті приберуть із бульвару Шевченка пам‘ятник Щорсу, одному з тих хто стояв на заваді української незалежності. Бо не можна бути вповні вільним продовжуючи шанувати тих, хто вбивав нашу свободу.”
